Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Життя за цільовим призначенням? Українці про майбутнє // Профорієнтація
Профорієнтація в Україні / Статті / Життя за цільовим призначенням? Українці...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Профорієнтація в Україні

09.11.2007 Життя за цільовим призначенням? Українці про майбутнє

Сучасні соціологічні дослідження доводять, що наші громадяни не планують довгострокових стратегій майбутнього. Мало того, багаторічна зацикленість на проблемах сім'ї, здоров'я та забезпечення більш-менш сталого добробуту - це не просто проблема кожної окремої родини, це історія соціальних страхів цілого суспільства та непевного, залежного від сваволі влади чи оточення самопочування індивіда в соціумі. А планувати майбутнє на роки вперед допомагає соціальний інтерес до життя, прагматична гнучкість свідомості, яка й відводить громадянинові гідне місце в суспільстві.

Майбутнє на виріст

Київський міжнародний інститут соціології провів соціологічне дослідження "Бачення мешканцями України свого майбутнього". Характерно, що часто замислюються про своє майбутнє тільки 59,1% громадян, ніколи - 6,2%. Респонденти, яким за п'ятдесят, дещо менше думають про власне майбутнє порівняно з молодшими віковими групами, і це дивно, оскільки вони перебувають у вельми продуктивному для професіоналів віці. Українці у своїй більшості не заглядають у далеке майбутнє: так, кілька місяців чи років наперед осягають уявою 47% опитаних, виключно завтрашній день - 32,6% , період у кілька десятків років - 10,6%. Проте 51,9% дивляться в майбутнє з оптимізмом, 20,2% бачать його таким самим, як і сьогодення, а завтрашній день видається гіршим за сьогоднішній 15,1% громадян. Визнали, що вже не мають майбутнього, - 2,7%.

Характерно, що для 71,7% людей найважливішою в майбутньому сферою є сім'я, далі йде здоров'я - 67,5%. Цікаво, що гроші, матеріальне благополуччя відзначили як значуще в майбутньому 47,2% респондентів, робота і кар'єра виявилися значущими в майбутньому лише для 18,5% респондентів - а це свідчить, що більшості українців все ж таки доводиться виживати за рахунок робочих місць (де вони є взагалі), де платять переважно не за кваліфіковану працю. До того ж оптимізм таких людей обумовлений переважно патерналістськими настроями. Незначна роль у стратегії майбутнього освіти і навчання (за неї виступають лише 3,7% опитаних) також не сприяє майбутнім успіхам у роботі.

- Ми запитували в людей, від кого, на їхню думку, залежить їхнє майбутнє, - розповідає директор з консалтингу КМІС Дмитро Кракович, - виявилося, що понад 50% молоді (у віці 18-29 років) вважають, що майбутнє залежить від них особисто. Таку думку поділяють 38% людей середнього віку (30-49 років) - напевно, вони вже набули певного досвіду розчарувань. Серед старших людей покладаються на себе лише 20%, решта - на державний патерналізм. До того ж для людини похилого віку за сучасних умов втрата роботи є фатальною.

Цікаво, що пересічному українцеві гроші і навіть здоров'я зазвичай потрібні не як капітал, а з якоюсь конкретною метою. У відкритих інтерв'ю ми часто чули, наприклад, таке: "Мені потрібні гроші для того, щоб одружитися" або "Я лікуюся, щоб народити дитину". Трудоголікам-американцям наші люди видаються взагалі якимись розслабленими. У Сполучених Штатах цінність роботи ставлять дуже високо. А наші люди за сучасних умов висувають такий аргумент: "Хоч як би я працював, квартири все одно не куплю".

До речі, 22,9% респондентів визнають, що для того, аби досягти бажаного для себе майбутнього, роблять достатньо, але могли б робити й більше. Визнали, що вкладають у свою майбутню перспективу все, що в їхніх силах, 60,4% респондентів.

Виявилося, що українці досить чутливі до проблем майбутнього людства, і це виводить їх за межі "хати з краю цивілізації": адже серед глобальних змін у світі, які можуть посприяти здійсненню бажаного для них майбутнього, 50,7% з опитаних називають поліпшення екології Землі, 48,2% - подолання голоду, бідності, хвороб. Часто серед цінностей майбутнього відзначали також і краще порозуміння між людьми (43,8%), зменшення кількості конфліктів та війн (33,4%). Проте, як і зазвичай у нашій країні, котра ще не позбулася пострадянського феодалізму, розвиткові науки і техніки віддають належне лише 14,8% опитаних.

Передчуття майбутнього

Майбутнє - категорія системотворча. Готувати себе до майбутнього означає творити і розвиватися, розвиваючи при цьому навколишній світ.

- Проблему майбутнього слід розглядати з погляду наявності в Україні соціального капіталу, - вважає завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ доктор економіки та соціології, професор Юрій Саєнко. - Соціальний капітал - це рівень солідарності громадян, здатності самоорганізовано виробити певні спільні дії чи утворити спільні інституції. У 80-х роках американці, щоб не забруднювати навколишнього середовища і зменшити потік автомобілів на трасах, видали закон, згідно з яким за сто кілометрів до Нью-Йорка з водіїв, які не везуть бодай двох пасажирів, стягували штраф - відтак у місто замість трьох автомобілів в'їжджав один. Люди, які їхали до міста на роботу, самі організовувались у групи і визначали місця зустрічі. Це - приклад самоорганізації.

У нашому моніторингу нас цікавила частка респондентів (у відсотках), згодних брати участь у суспільнокорисних акціях. Допомагати інвалідам молодь зголошується за певну плату, а літні люди безплатно. Так само і з організацією дозвілля, участю в забезпеченні правопорядку, в озелененні та впорядкуванні території. Молодь є найбільш меркантильною частиною нашого населення. І це не прагматика, а рвацтво. Прагматично - знайти діяльність або справу, в яку можна дещо вкласти й отримати максимум прибутку, якщо людина сама обирає найефективніший варіант. Молодому ж рвачеві потрібно все й одразу, наче він живе останній день.

Цікаво порівняти, як планують своє життя люди, котрі живуть на Сході і на Заході України. Горизонт планування свого життя на Заході становить чотири місяці, а на Cході - шість. Пов'язують свої інтереси з майбутнім України 61% жителів Заходу і 59% жителів Сходу. Повернутися до планової радянської економіки воліють 19% жителів Заходу і 34% Сходу. Значна відмінність між жителями Заходу і Сходу спостерігається в оцінці своєї громадянської цінності: з тим, що держава ніколи не має порушувати права і свободи громадян, погоджуються 70% перших і тільки 58% других. З тим, що Україна повинна рівнятися на розвинені країни Західної Європи, згодні 71% жителів Заходу і лише 18% Сходу.

Тривожно, що із залежністю рівня життя кожного громадянина від його власної праці погоджуються лише 20% жителів Заходу і 12% Сходу. Патерналістська радянська держава зомбувала народ, знищивши людину-майстра, повагу до власника, інтелігенцію. Модель життя переважної більшості наших людей - це страх перед державою і простягнута рука. До того ж за Дніпром усе ще не бачать Заходу, а Росія - поруч.

У баченні майбутнього сучасним українцем стикаються кілька тенденцій. У менталітеті українця вкорінене архетипне уявлення про циклічність майбутнього. Усе дуже просто: улітку готуватимемо варення - узимку питимемо чай із ним. Старий анекдот: "Чому ви не будуєте лазні? - Ми в озері купаємося.- А взимку? - А скільки там тієї зими?".

На зміну споглядальному сприйняттю прийшло планове: згори нам усе спустять. Майбутнє звелося до планування, і це переросло в чітке уявлення про свою перспективу: школа, інститут, робота, зарплата, квартира, черга на меблі... Аби зробити кар'єру, потрібно вступити до партії. Не життя, а суцільний регламент. Радянська дійсність - це була м'яка модель в'язниці.

Третя модель життя - модель невизначеного майбутнього. Старше покоління живе за інерцією. Батьки сучасних молодих людей поринули в заробітчанство. Дітей виховують комп'ютер і телевізор, а ще "однорукі бандити". У свідомість західної людини чітко вкарбувалася модель порядку. Ми цього позбавлені. Порядні батьки намагаються дати своїм дітям певні базові цінності, проте більшості з них вони видаються абстрактними: ну працюють батьки на якихось фірмах... Цікавими для них сьогодні є цінності інструментальні, модні, руйнівні. Невизначена реальність розмиває систему цінностей.

У соціології є такий показник: "Як люди адаптуються до нових умов життя". Молодь ніби добре адаптується. Але ж треба запитати: а що це за умови? Швидке заробляння грошей, отримання зарплатні в конверті - це перспектива незабезпеченого пенсійного майбутнього. Це і невизначена модель життя, і викривлене про нього уявлення. Переважно в цій моделі й живе молодь. Українське село живе за архетипною і плановою моделями, а місто - у сурогаті між планом та невизначеністю.

Український соціум - це постгеноцидна, постімперська, постчорнобильська, постсовєтська, посткучмівська спільнота, яка стоїть спиною до майбутнього. Після Майдану була надія, що наша нація стала "суспільством нових шансів", а ми знову повернулися до "суспільства старих і сумнівно нових цінностей". Усім нам треба терміново шукати сфери спільної загальнонаціональної діяльності - єднатися у взаємодії, працювати на зміни національної спільної свідомості, маючи суспільно-державну програму українізації національної свідомості. Майбутнє потрібно проектувати.

З філософського погляду, проект майбутнього - це пошук нової цілісності, яка десь там - за обрієм, це пошук нового соціального порядку. Проектування майбутнього - це перетворення какофонії невизначеності в струнку визначеність, яка у свою чергу породжує нову невизначеність. Це - намагання зменшувати почуття абсурду, що його Альбер Камю визначає як "розлад між людиною і життям, яке її оточує"... За Камю, "почуття абсурду породжується не з простого розгляду одиничного факту і не з окремого враження, а висікається в процесі порівняння наявного стану речей із певного роду дійсністю". Камю неначе віднайшов одну з формул життя: "Людина, яка втратила надію і усвідомила це, перестає належати майбутньому". Мета проекту майбутнього полягає в тому, щоб заповнити час і простір інноваційною подієвістю - віхами рішень, ухвалених сьогодні.

Автор: Ірина Кириченко
Джерело: "Дзеркало тижня",
№ 41 (670) 3 - 10 листопада 2007

Перейти вище: Статті