Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Профорієнтація школярів: наука чи ворожіння на кавовій гущі? // Профорієнтація
Профорієнтація в Україні / Статті / Профорієнтація школярів: наука чи ворожін...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Профорієнтація в Україні

14.12.2007 Профорієнтація школярів: наука чи ворожіння на кавовій гущі?

Можливо, найскладніше для молодої людини - зробити крок, який багато в чому визначить її подальшу долю, - необхідно обрати професію. Хлопцям і дівчатам, які не мають особливого життєвого досвіду, доводиться віддавати перевагу одній спеціальності з нескінченного числа пропозицій.

З року в рік випускники шкіл та їхні батьки мучаться цим питанням, боячись помилитися, перебирають усі можливі варіанти майбутнього, тим паче, що помилка може коштувати дуже дорого як у прямому, так і в переносному сенсі. У результаті остаточне рішення часто ухвалюється за дуже дивними критеріями. Скажімо, пріоритети падають на конкретний ВНЗ тому, що він розташований поруч із будинком потенційного абітурієнта, або документи віддають до інституту, де вчився близький родич (або там працює хтось із знайомих). Від добра добра не шукають... Хай дитина здобуде вищу освіту, а там подивимося... І молода людина покірно піддається на вмовляння - вона теж не хоче зайвих проблем. А вже слідування стопами батьків - це, можливо, один з найчастіших шляхів у виборі професії. Зрозуміло, що такий підхід нерідко призводить до сумних наслідків: людина вимушена або змінювати спеціальність, або все життя займатися нелюбою справою.

Цікаво дізнатися, які чинники впливають на вибір професії випускниками російських шкіл. Спеціальні опитування засвідчили, що більше половини з них дослухається все ж таки до рекомендацій батьків або друзів. Може здатися несподіваним, але майже кожен п'ятий враховує думки, висловлені в засобах масової інформації. Дивує і варте поваги те, що десята частина випускників звертається до літератури, визначаючи майбутню сферу діяльності з почерпнутих у книгах відомостей. Невеликий відсоток абітурієнтів вузів (здебільшого, мешканці великих міст) удаються до допомоги психологів, фахівців з профорієнтації. Проте існує незаперечний факт: школа практично не фігурує як порадниця для своїх же власних учнів.

Результати опитування сайта www.alledu.ru

Результати опитування сайта www.alledu.ru

Дев'ять або одинадцять років, тобто, фактично, дитинство і юність, людина проводить у школі. Та все ж, що, власне, вона їй дає? Питання далеко не риторичне і не пусте. Зрозуміло, що старшокласники залишають школу з досить великим запасом знань із різних галузей. Це не може не радувати їх самих, батьків і суспільство. Здається, всі задоволені. Проте щось тут не так. На порозі випуску людина ніби потрапляє в інший вимір. Всі правила, за якими вона раніше існувала, різко змінюються. Більшість знань, за які вона так боролася, виявляються абсолютно неактуальними. Тепер потрібно не просто зосередитися на чомусь одному, а змінити принципове ставлення до знань. Вони тепер не тільки багаж, коли в голову, як в скарбничку, складалися поклади інформації. Знання зобов'язані стати інструментом, з накопичувача людина мусить перетворитися на творця. Але як їй усе-таки не промахнутися, як знайти своє справжнє покликання? Саме час замислитися над питанням: а раптом у сучасному світі нереально обрати професію, вціливши точно у десятку власних талантів? Будь-хто може загубитися в тисячах найрізноманітніших спеціальностей. Голова піде обертом. Нині в російській системі середньої освіти роблять спроби реорганізувати навчання, виділити потенційних гуманітаріїв, математиків, біологів тощо. Безумовно, це рух в одному напрямку з профорієнтацією, але, на жаль, тільки й усього. Цим можна і звузити коло пошуку професії. До того ж знання з якогось предмету - зовсім не гарантія, що вони будуть вдало використані на практиці. Теорія і практика - далеко не одне і те ж. Наявність рецепту ще не гарантує отримання відмінного продукту. Тому поділ на класи з різними ухилами - тільки крихітний крок у складній справі профорієнтації.

На сполох (ще сто років тому) забили практичні американці. Вони не могли змиритися з тим, що з чудового випускника школи зовсім не завжди згодом виходить висококласний фахівець, і байдуже спостерігати, як нерідко фактично даремно витрачаються гроші на освіту. Поняття профорієнтації пов'язане з ім'ям американського психолога Р. Мюнстерберга, який на початку XX століття почав уперше складати і використовувати відповідні тести для оцінки професійних здібностей людини. В цей же час з'явився новий розділ у науці - психологія професій. Ці дослідження дозволили Ф. Парсонсу створити згодом методологічну теорію вибору спеціальності. Наразі в США курс Career Development (розвиток кар'єри) включений до системи освіти, проводиться для дітей у віці від 5 до 14 років і скерований на самопізнання, знайомство з професіями і планування кар'єри.

Через 40 років після впровадження в США подібної теорії в Японії розробили абсолютно унікальну наукову методику, автором якої став ректор університету Асія - професор Фукуяма. Вперше вона була випробувана в 1950 році, а починаючи з 1972 року набула популярності. Зараз метод Фукуями широко застосовують у японських школах.

Перший принцип, який вважають передумовою вибору професії, - це здібність до самоаналізу. Учень, знаючи свої особисті риси і схильності, після глибокої доскональної самооцінки мусить накопичити якомога більше інформації про професії, з яких він хоче вибрати свою. Цьому сприяють спостереження за виконанням тієї або іншої професійної діяльності, вивчення довідкової літератури. Порівняння даних про себе і про вимоги, які висувають роботодавці, дозволяє йому ухвалити рішення. Проте це перший, можна сказати, попередній етап. Головне - попереду. Основний принцип японської системи - реальні проби, що забезпечують перевірку розумового вибору за допомогою власного трудового досвіду. Школярам надають можливість попрацювати.

Щороку учні 7-9 класів за бажанням виконують різні види робіт. До них належать: рослинництво; тваринництво; рибництво; виготовлення речей двох типів: а) наближених до сфери промислового виробництва і б) до сфери обслуговування і ремесла; робота з механізмами; канцелярська робота; різні види бізнесу; забезпечення контактів з людьми; заготівля продуктів харчування; проектні й креслярські роботи; приготування їжі; догляд за людьми; публічні розважальні виступи; спортивні заняття; дослідницька робота. Зрозуміло, що виділені групи відображають ринок праці в Японії, але в той же час охоплюють усі види діяльності людини.

У результаті японські школярі в неповній середній школі тричі беруть участь у професійній діяльності і в ідеалі за три роки проходять 48 професійних проб. Отриманий при цьому досвід викладачі фіксують у так званому F-тесті.

Учні, спираючись на результати тестування і обстежень їхньої індивідуальності, що проводяться вчителями, по 62 пунктах виводять собі (за п'ятибальною системою) оцінки, що відображають ступінь вираженості у них певних якостей і умінь. Потім оцінки ставлять учителі або фахівці з профорієнтації. За кожним пунктом встановлюють величину розбіжності балів учителя і учня. У результаті обчислюють індекс самооцінки школяра. Далі всі 62 пункти використовують для того, щоб визначити, наскільки чітко випробовуваний уявляє собі, які якості потрібні для професій, до яких він найкраще підходить. Учитель за спеціальною таблицею встановлює ступінь важливості вказаних ним пунктів. У результаті фахівець із профорієнтації, тестуючи учнів постійно, може коригувати роботу з кожним конкретним школярем, надаючи йому право випробувати себе в найрізноманітніших сферах трудової діяльності.

Крім того, японська методика включає процес формування у дитини потрібних для вибраної нею спеціальності якостей. Шкільні програми з часом підлаштовують під професію. Дані про кожного учня, про його успіхи і прорахунки обробляють комп'ютери. Потім вчителі, виходячи з накопиченого матеріалу, можуть запропонувати школяреві необхідні йому програми навчання або додатково попрацювати для того, щоб він зміг розширити свій досвід. Подібні рекомендації адресують як окремим учням, так і класу в цілому. Японська система профорієнтації дозволяє учням до закінчення школи практично стовідсотково обрати професію відповідно до схильностей і здібностей.

Заради справедливості потрібно відзначити, що і в Росії робили вдалі спроби створити серйозні наукові системи профорієнтації. В середині 20-х років була створена радянська психотехніка, що включає і профорієнтацію. Не проіснувавши і 10 років, вона була заборонена. Лідер радянської психотехніки І. Н. Шпільрейн, який займався проблемами профорієнтації і профвідбору, був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній пропаганді і троцькізмі і розстріляний у 1937 році. Тільки у 70-х роках професійна орієнтація в СРСР була реабілітована.

Зараз у Росії існує кілька наукових центрів (у Ярославлі, Москві, Санкт-Петербурзі), які в останні роки досить успішно розробляють сучасні методики профорієнтації. Багато з них уже опубліковані. Але, на жаль, це поки лише теорія. А як справа з практикою? Звичайно, у багатьох містах існують спеціалізовані центри, де завжди можна отримати кваліфіковану допомогу. У районних центрах зайнятості в цьому питанні готові посприяти досвідчені профконсультанти. Проте в подібні організації звертаються здебільшого дорослі. А що робити школярам? Як знайти своє майбутнє нашим дітям? У Росії саме в освітніх установах працює найбільша кількість психологів. Здавалося б, ці люди, які перебувають поруч зі школярами, покликані ефективно допомагати їм у виборі професії. Але у педагогів-психологів і без профорієнтації досить багато турбот, пов'язаних з поточними шкільними справами. До того ж, в освіті за профорієнтацію ніхто конкретно не відповідає. У школах вона тримається винятково на ентузіазмі деяких психологів, завучів і директорів. Навіть якщо у педагогів є бажання орієнтувати дітей на майбутню професію, в більшості випадків вони не мають у своєму розпорядженні необхідних для цього засобів, методик та інформаційних матеріалів. Не існує також і сучасних програм проведення подібних занять, особливо з елементами тренінгу.

Наразі необхідно вводити в систему російської освіти найбільш новітні й передові системи профорієнтації. В умовах жорсткої конкуренції вони допоможуть кожній молодій людині реалізувати здібності, які у неї є, і досягти бажаного успіху. І лише так країна зможе отримати висококваліфіковані кадри, без яких неможливий жоден економічний розвиток.

Поки ж, на жаль, ніхто системно і науково у старших класах загальноосвітніх шкіл не вирішує проблему вибору професій. Як і раніше, порятунок потопельників - справа рук самих потопельників. Зрозуміло одне - до цього питання потрібно підходити дуже серйозно. Звичайно, не залишати його на останній рік навчання або, що ще гірше, на останні місяці перед випуском. Бажано якомога раніше звернутися до фахівця - психолога-профконсультанта. Сани, як свідчить російське прислів'я, потрібно готувати влітку.

Переклад статті
Ірини Ординської
"Профориентация школьников:
наука или гадание на кофейной гуще?"
,
джерело: Обучение&карьера,
матеріали взято з сайту:
tomsk.zarplata.ru
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті