Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Українець на експорт // Профорієнтація
Крок до самовизначення / Статті / Українець на експорт

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Крок до самовизначення

04.10.2007 Українець на експорт

Чи не кожен українець, а надто молодий, плекає або реалізує давню мрію - попрацювати за кордоном та накопичити чималеньку суму грошей. Це поняття доволі нестабільне. Для когось це кілька тисяч доларів на нову машину, для когось це гроші на власне житло, а дехто мріє про стартовий капітал для відкриття власної справи. Так чи інакше, усіх цих людей об'єднує одне: вони знають ціну праці, грошам та вже встигли зрозуміти, що заробити легальним шляхом достатню суму грошей в рідній державі не можливо.

Ганні, Сергієві та Марині пощастило - всі вони нещодавно повернулися з-за кордону. Позитивним у їхній поїздці було те, що їм не довелося їхати на чужину нелегально, ховатися на митниці, працювати без страховки, боячись імміграційної служби чи поліції. За кордон вони потрапили, дякуючи рідним вузам. Адже нині існує чимало спеціальних програм з обміну студентами, проходження практики за кордоном або навчання.

Тому дещо про закордон, підходящу роботу та освіту з перших вуст.

Міняємо менталітет. На закордонний паспорт

Тому, хто лише збирається на чужину, сміливо можна дати добру пораду: змінюйте відразу менталітет. Вся річ у тому, що за кордоном робота, типу "аби день до вечора", "аби як", "як би додатково підзаробити" чи то пак "обманути клієнта" - нікому не потрібна. Якщо ви працюєте за кордоном, то ви відповідаєте за кожен зароблений долар, фунт чи навіть юань.

Сергій:

- Перед початком стажування я влітку влаштувався на роботу. Продавав окуляри. Робота, звісно, сезонна, проте ніяких особливих зусиль не докладав, натомість ніжився собі на сонечку, читав улюблену книгу, а при наявності покупця демонстрував товар. Зрідка навіть траплялось, що міг кілька гривень зверху накинути, якщо бачив, що покупець не так просто розглядає, а дійсно зацікавлений придбати товар. Таким чином, окрім фіксованої зарплатні, мав ще й на морозиво.

Потрапивши до Англії, відразу зрозумів, що там все інакше. Ніжитись на сонечку та отримувати заробітну платню, аж ніяк не вдасться. Саме тому й заробітки там набагато вищі. Працювати за кордоном вміють, та й економити також. Саме це є однією з головних причин найму на важку роботу емігрантів, особливо вихідців з Радянського Союзу. Вони готові добре працювати, а господарі на них можуть непогано заощадити.

Марина:

Марина

Марина, студентка

- У фермера в Фінляндії, де я півроку працювала, в робочий час не можна було просто перепочити чи посидіти. Навіть, якщо роботи немає, потрібно було прибирати, підмітати або щось десь підправити, аби лише не бути без роботи. За кордоном взагалі немає такого поняття, як перепочинок. Ти розпочинаєш роботу і працюєш аж до обідньої перерви. Під час неї можна і перепочити, і покурити, далі працюєш до закінчення встановленого робочого часу. Звикати довелося цілий місяць, але інакше працювати за кордом не вийде.

Ганна:

- У США, де я стажувалась, було чимало вихідців з України та Росії. Багатьом Америка здавалась раєм, та це хибна думка. Аби щось заробити, потрібно працювати. Мій тато має невелику автомайстерню, на нього також працюють люди. За моїми спостереженнями в Україні так не працюють, як за кордоном, бо там, якщо влаштувався на роботу та почав працювати, й мови ні про що інше бути не може. Робота - понад усе. У нас же то відпочиваєш, то відлучився, то відпросився. А ще там не цінують і не поважають недобросовісних робітників чи тих, хто випиває, хай навіть після роботи.

Особливості національного роботодавця

Вітчизняний та закордонний роботодавець - це дві великі різниці. Перший задля власного бізнесу вимагає від працівника максимальної віддачі, зовсім не замислюючись про особисті потреби робітника та про те, хто працюватиме на фірму завтра. Для українських підприємців та бізнесменів головне - власний бізнес, подекуди навіть ціною маленької людини та її родини. За кордоном зовсім інше відношення: власник, фермер, підприємець живуть не тільки сьогоденням, але й наступним днем. Для них головне не отримати прибуток сьогодні за будь-яку ціну, а те, що буде завтра. Саме це спонукає забезпечувати нормальні умови праці, бути зацікавленим у стабільності кадрів та підтримувати ділову репутацію.

Сергій:

- Власник ферми, де я працював, власним коштом організовував для працівників дозвілля, обладнав спортивний зал, комп'ютерний клуб з мережею Інтернет. Як він сам пояснював, що робітник, аби краще працювати, має добре відпочивати та проводити дозвілля.

Марина:

- Наш роботодавець любив згадувати легендарну вдову Кліко - француженку, котра започаткувала виробництво одного з найкращих видів шампанського. Коли до Франції увірвалися російські солдати та спорожнили винний погріб вдови Кліко, мадам усміхнулась і прокоментувала, що то є добрі інвестиції в майбутнє. І, як виявилось, не помилилася, бо вже за два роки Росія почала масово вживати шампанське. Причому одна пляшка коштувала стільки ж, як і добра корова. А шампанське Кліко взагалі вважали одним з найкращих та найдорожчих саме завдяки російським солдатам та офіцерам, котрі пограбували винний погріб мадам Кліко. Тому за кордоном значну увагу приділяють майбутньому - і кадрам, і виробництву товарів, а найбільше грошей вкладають у сучасні технології.

Ганна:

Ганна

Ганна, студентка

- Мені особисто у США імпонувала турбота про простого працівника. Там ніхто не сподівається на державу та її соціальний захист, хоча він і існує. Роль соціального гаранта виконує роботодавець. Особливість полягає ще й у тому, що у нас можна кілька місяців пропрацювати, а потім тебе просто звільнять навіть не заплативши. Там на роботодавця в такому випадку чекає чимало перевірок, штрафів, а в окремих випадках навіть в'язниця. А ще кожен бізнесмен боїться за свій імідж та імідж підприємства. Адже схитрувавши чи звільнивши людину з роботи без зарплатні, можна потрапити в халепу - тебе перестануть поважати, розірвуть ділові контакти, хороші спеціалісти не йтимуть на роботу, тощо.

Особливості закордонної профорієнтації

На відміну від нашої країни, де профорієнтація визначається насамперед розміром заробітку, за кордоном такої проблеми не існує. Людина насамперед намагається себе реалізувати у будь-якій сфері: від написання книг та ліплення глечиків до будівництва автомобілів та складних технологій. Просто іноземець знає, що роботу він знайде, а значить, буде і заробіток. Головна риса іноземців полягає в тому, що в обраній професії чи спеціальності потрібно стати найкращим. Тоді у тебе з'являться гроші, слава, успіх. А людина при виборі професії орієнтується перед усім на те, аби принести користь суспільству, бути корисним своїй країні, про основні її потреби думає держава. Такий от парадокс - людина думає про країну, країна думає про людину.

Сергій:

- Одного разу нас запросили знайомі студенти на тематичну лекцію в Лондоні. Читала ту лекцію Джоан Роулінг - авторка книг про Гаррі Поттера. Вона доволі довго розповідала, що народилася в бідній родині, але все життя мріяла писати і творити. І таки здійснила свою мрію - тепер її книги читає весь світ, а гонорари Джоан складають мільйони доларів. "Просто треба намагатися бути найкращим, - сказала наостанку пані Роулінг, - байдуже в чому, головне все робити від душі, тоді прийде справжній успіх". Я ці слова запам'ятаю на все життя.

Марина:

- Взаємовідносин дітей і батьків за кордоном я взагалі не розумію. Після школи тато з мамою можуть попрощатися з власною дитиною зі словами: "Щасти тобі синку". І все -ні грошей, ні намагань влаштувати дитину на пристойне місце. Але ця тактика й виправдовує себе. Приміром, донька господаря ферми, де я працювала, після школи покинула батьківський дім, працювала спочатку в кафе, суміщаючи навчання з роботою, потім клерком у юридичній конторі, згодом увійшла в штат, а нині вже повний партнер цієї фірми.

Але так можливо лише за кордоном. Бо як розповідала сама Ханна, працюючи в невеликому кафе, вона могла зняти квартиру, прогодувати себе, одягнути, та ще й забезпечити більшість життєвих потреб. Для нашої ж молоді це залишається недосяжною мрією.

Ганна:

- Що найбільше дивує в закордонній молоді, так це те, що вони розраховують завжди лише на себе. Ні на тата з мамою, ні на гроші, ні на зв'язки, а лише на себе. Мабуть, тому, що привчають їх до цього ще зі школи. По американських школах їздять спеціальні представники університетів та відмічають про себе найкращих учнів. Вузи зацікавлені навчати відмінників безкоштовно, адже це хороша інвестиція, котра може принести користь не тільки вузу, але й країні. Тому кожна дитина знає, що навіть не маючи грошей на освіту, можна власними зусиллями отримати престижну вищу освіту, від якої до хорошої роботи - один крок.

Нам не вистачає лише одного. Серйозних змін

Більшість з тих, хто повертається з-за кордону, відзначають, що, ніби в інший світ потрапляють. Україну поряд з цивілізованими країнами можна порівняти хіба що з джунглями - тут кожен сам за себе, сильніший завжди правий, кожен виживає по-своєму, закони взагалі не працюють, а вітчизняні політики зайняті лише власними справами. І що найголовніше, можна бути спеціалістом, генієм, мати безліч талантів та вмінь і все одно не мати змоги навіть прогодувати себе.

Між тим, аби середньостатистичний українець бажав працювати на благо своєї Батьківщини, реалізовуватись повністю задля неї, потрібно міняти сам устрій країни. Не щось одне, конкретне, а все. Аби людина відчувала себе захищеною, аби не думала давати чи брати хабарі, не зазнавала тиску, аби знала, що у будь-якому випадку держава попіклується про неї і допоможе у різних починаннях.

Сергій:

- Мене дивує, що влада не помічає того, що робиться довкола, і навіть більше того - сама приймає активну участь у цьому. А маленький українець фактично поставлений на коліна - він змушений працювати за копійки, терпіти приниження та відверті знущання, мусить хоч якось виживати. Країні потрібні серйозні зміни, аби хоч трохи наблизитися до розвинутих країн.

Марина:

- Хочу спростувати усталену думку, що досягти рівня життя, як за кордоном, нам допоможе НАТО, Європейський Союз тощо. Ми маємо собі спочатку допомогти самі, а потім приймати допомогу з-за кордону. Це як в засмічену квартиру привезти нові меблі. Спочатку треба поприбирати, а потім встановлювати нові меблі та стелити чисті килими. Інакше оте все добро стане частиною непотребу.

Ганна:

- Я двічі була за кордоном, багато чого встигла побачити та дізнатися. Та мушу сказати що такої держави, як Україна, більше немає. Немає ніде таких родючих ґрунтів, як у нас, такої кількості та розмаїття природних багатств, такої великої історичної спадщини. Будь-яка країна це все вже давно б використала на свою користь. Повірте, є на світі країни набагато бідніші за Україну - і нічого. Нині вони процвітають. Ми ж не можемо дати собі раду.

Олена Марченко,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"

Перейти вище: Статті