Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Хай мене навчать... // Профорієнтація
Необхідна освіта / Статті / Хай мене навчать...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Отримуємо освіту та досвід

24.12.2007 Хай мене навчать...

У Туркменістані існує цікавий закон про заборону вступу до ВНЗ відразу ж після школи. Спочатку випускники два роки пробують себе у різних професіях, шукають те, що більше сподобається, а потім уже йдуть учитися.

В Україні такий закон був би доречним. Для теперішніх випускників нікуди не вступити відразу ж після закінчення школи - страшна ганьба і жах. Студенти змагаються в крутизні ВНЗ і спеціальності, і вступають абикуди, зовсім не звертаючи уваги на те, чи подобається їм обрана професія і чи знають вони взагалі про неї що-небудь.

Далеко по приклади мені ходити не треба - половина моїх однокласників, не вступивши на бажаний факультет, стали студентами якої-небудь "метрології телекомунікацій" або "інженерами газозабезпечення". Навіть не підозрюючи, про що насправді йдеться у такій професії. Втім, працювати за фахом переважна більшість навіть і не думає. Хочеться мати хоч якусь "корочку", на п'ять років уникнути відповідальності, прикриваючись навчанням, а потім уже - "подивимося, як вийде".

Що у результаті? Втрата часу (5 років даремно!), сил, нервів, даремна праця викладачів і перспектива надалі перенавчатися на бажану професію. Адже близько 80% (!) випускників ВНЗ працюють не за фахом. Закінчуючи навчання у 20-21 рік, люди виходять у світ матеріально залежні від батьків і часто, влаштувавшись на роботу, стикаються з відомим висловом: "Забудь те, чому тебе вчили у ВНЗ".

Обговорити цю тему 12 вересня в Діорамі "Битва за Дніпро" зібралися активні студенти різних ВНЗ міста, і під назвою "Професійна орієнтація та переорієнтація молоді" відбулося засідання другого дискусійного клубу від AIESEC. Експертами тут були люди невипадкові, ті, хто свого часу зіткнувся з аналогічною проблемою.

Один із них - Костянтин Ємельянов, голова південно-східного представництва видавничого дому "КоммерсантЪ". Хімік-технолог за освітою, він перепробував безліч професій, поки абсолютно випадково не зіткнувся з тією, яка дійсно зацікавила. Тепер він - журналіст і видавець.

Другим експертом була представниця Дніпропетровського центру соціальних досліджень Ганна Колохіна, яка теж на власному досвіді зіткнулася з проблемою професійної переорієнтації.

Проблема, безумовно, набагато важливіша, ніж здається. Перш за все, навчання фахівців, які ніколи не працюватимуть за фахом, загрожує браком професіоналів у цих сферах. Що, в принципі, зараз і відбувається - підприємствам потрібні висококваліфіковані фахівці, а таких не вистачає. Ось і залишаються важливі (і навіть високооплачувані!) вакансії довго відкритими. І навіть якщо студент, навчений "випадковій" професії, все ж таки піде працювати у цьому напрямку, то навряд чи у нього виникне бажання рости і розвиватися, тобто навряд чи він у такому разі стане професіоналом. А хто ж при такому розкладі економіку підніматиме?

НПК (навчально-виробничі комбінати, такі популярні колись) давно вже закриті, а ті, що залишилися, явно не здатні впоратися з покладеним на них завданням зорієнтувати випускника на конкретну професію, що цікавить його. Психологічні консультації в школах і тести на профорієнтацію серед школярів давно пішли в історію. Проводять їх хіба що в приватних спеціалізованих закладах, яких у місті зовсім невеликий відсоток. Держава, не вважаючи це за проблему, не робить ніяких дій щодо профорієнтації молоді. А це - велике упущення.

Що робити? Насамперед, потрібно зламати безліч стереотипів. По-перше, серед учнів - про те, що не вступити до ВНЗ після школи - це соромно. Адже, виділивши собі бодай рік на практику в різних сферах, можна вибрати потрібну професію і вже потім із задоволенням опановувати її у ВНЗ. Із задоволенням, а не з-під палиці, як це часто відбувається у студентів. По-друге, це батьківський стереотип - мовляв, "Ось Вася вступає на міжнародну економіку. Який молодець Вася! Не те, що ти... ". Адже в результаті такого тиску ринок праці отримує не закоханого в професію психолога (еколога, журналіста, ветеринара), а чергового "штампованого" економіста, яких і так явний надлишок (за статистикою, на одну вакансію - 25 охочих).

Не бійтеся ламати свої стереотипи! Не бійтеся шукати себе! Адже вуз - це не відстрочка від безробіття, а майстерня фахівців. А фахівці країні необхідні.

Переклад статті
Тетяни Донченко
"Пусть меня научат...",
джерело: Газета "ЛИЦА"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті