Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Дві зустрічі // Профорієнтація
Необхідна освіта / Статті / Дві зустрічі

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Отримуємо освіту та досвід

06.07.2007 Дві зустрічі

Натовпи студентів, що штурмують столики престижних факультетів в приймальній комісії - знайома картина, чи не так? Всі вони рвуться скоріше стати маститими економістами, відомими психологами і фінансистами; і навряд чи замислюються про те, що кількість тих, що поступили, буде прямо пропорційною кількості претендентів на "хлібне" місце. Те, що його займуть, сумнівів немає. А ось як бути тим, хто залишився за бортом? Головне пам'ятати, що безвихідних ситуацій не існує - адже навіть коли вас з'їли, у вас є два виходи.

Вона прийшла до мене на початку літа. - Ну ось, я і закінчила інститут, - сказала вона. Я гаряче привітала майбутнього економіста. Подруга невесело посміхнулася і коротко змалювала перспективи, що відкриваються перед нею. Вони дійсно були не дуже оптимістичними. У гуртожитку інституту їй відразу запропонували забрати речі і звільнити кімнату. Та і мама приголомшила: "Ну ось, у тебе і диплом в кишені, нарешті почнеш мене годувати!". У службі зайнятості теж не порадували: "У нас на обліку кожен другий - безробітний економіст, навряд чи швидко знайдете місце!"

Я поспівчувала: трохи неуважно і не зовсім щиро. По-перше, мої успіхи в пошуці роботи теж були не найкращими: за три роки відпустки по догляду за малюком я геть позабувала навіть ті крихти знань, які встигла засвоїти в інституті. По-друге, із сумом зрозуміла, що про повернення позичених подружці грошей на покупку нових босоніжок можна забути. В найближчому майбутньому їй точно буде не до роздачі боргів.

Подруга прийняла мої співчуття, і, приречено махнувши рукою, пішла, зачепивши плечем одвірок.

"Сьогодні на одного дипломованого економіста стане менше", - досить байдуже подумала я. Не подумайте, що я уявила ефектний суїцид на ґрунті безробіття. Швидше за все, вчорашня студентка і майже столична мешканка поїде до своєї мами в черкаський хутір з поетичною назвою Ковтунівка і почне трудову кар'єру доярки. Або пташниці. Є і другий варіант розвитку сюжету: термінове заміжжя і екстрене народження кіндера. Такий спосіб боротьби з безробіттям користується великим успіхом. Правда, шлюби в цьому випадку успішними не назвеш...

Пройшло літо, відкружила хороводом жовтого листя осінь, випав перший сніг. І раптом на порозі моєї квартири, немов з нізвідки, матеріалізувалася вона. Я не відразу її впізнала. Замість блідої немічної дівчини з вічними синцями під очима від недоїдання, до кімнати увійшла яскрава пані, кокетливо ляскаючи вміло підфарбованими віями. Від норкової шуби пахло дорогим парфумом, на ногах добре сиділи красиві шкіряні чобітки. Правда, сумочка була ще та, стара, зі шкірозамінника, але вся решта спорядження давала стійку упевненість в тому, що їй недовго залишилося бовтатися на норковому плечику.

- Ти що, багатого спонсора собі знайшла? - не зовсім тактовно поцікавилася я.

- Кривдиш, подруга! Всі обновки купила за свої, чесно відпрацьовані. До речі, прийшла борг віддати. У доларах візьмеш?

- Нічого собі, як виявляється, економічна освіта здорово годує! - захопилася я, приймаючи з рук подруги купюри, що приємно хруснули.

- Та яка там освіта! У будівельній бригаді працюю, маляром. Помалу шабашимо, ремонти робимо. У нас вдивовижний колектив зібрався: дві студентки-п'ятикурсниці з педагогічного і хлопець з філософською освітою. Інтелігентна компанія, клієнти це дуже цінують.

- А як з житлом питання вирішилося?

- Та знаєш, так успішно, що і сама спочатку не повірила своєму щастю. Діло було так: клеїли ми шпалери у одного мужика. Симпатичний такий, хоч і старенький. Все засмучувався, що син з невісткою за кордон на три роки поїхали, а йому доручили мешканців в свою квартиру поселити. Дідуган, як дізнався, що я по кутках микаюся, відразу і запропонував знімати у нього площу сина, і гроші невеликі взяв. Ви, каже, мені відразу сподобалися, освічена і начитана така. Два місяці вже там живу, маму з села виписала. Вона у нас в бригаді підсобницею працює.

- Ну, а що ж з економікою? Невже марно диплом одержувала?

- Чому ж марно. Теж одна клієнтка підсобила, допомогла до неї на фірму на півставки влаштуватися. Гроші, звичайно, платять такі, що на колготки не вистачить, та зате досвіду набуваю, та й запис в трудовій книжці буде...

Так, подумала я, пробивний нині економіст пішов! Такому не заморочиш голову байками про перевиробництво дипломованих фахівців. Він постоїть, подумає з хвилину, та і кинеться в бій. З безробіттям. З невірою в успіх. З власним смутком. І обов'язково переможе!

Переклад статті
Альони Перепеченко "Две встречи",
джерело:"Робота для жінок"
№10, 2006, c. 48
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті