Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Подорож до Японії, або Коли все починається з людини // Профорієнтація
Досвід інших країн / Статті / Подорож до Японії, або Коли все починається з л...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Досвід інших країн

19.11.2007 Подорож до Японії, або Коли все починається з людини

Цими днями з далекої та теплої Японії повернулася українська делегація. У країні квітучої сакури, як зізнавалися самі українці, цікавим виявилось все - і славетні японські сади, і густонаселені кам'яні джунглі під назвою Токіо, і, власне, менталітет людей.

Якщо спробувати дати визначення країнам за часовими рамками, то Україна втілюватиме 19 століття, провідні європейські держави - це 21 століття, а от Японію, всі, хто бачив її на власні очі, називають країною 22 століття. Бо наука, техніка, рівень життя та й свідомість пересічного громадянина значно відрізняються як від європейських стандартів, так і від того, до чого звикли ми.

Парадоксально, та професійний вибір молодих японців визначають традиції і… батьки. Чимало молоді наслідує приклад батьків, обираючи ту ж професію чи спеціальність. У Японії це вважається нормою, адже дитина ще змалечку опановує всі нюанси справи, оскільки у родині ведуться розмови на цю тему, а на додачу до цього старше покоління може завжди допомогти порадою. Порада батька чи матері, їхня думка, у Японії, на відміну від нашої країни, завжди враховуються. Адже батьки ніколи не порадять поганого своїй дитині - саме тому старше покоління користується великою повагою та авторитетом серед молоді.

Як відзначають молоді люди, на японському ринку праці нині великий попит на спеціалістів з точних наук, винахідників, раціоналізаторів. Це зрозуміло: адже Японія - світовий виробник технічних новинок. Тому технікою займаються цілі династії.

Никаноре Ямке

Никаноре Ямке, майстер чайних церемоній

Та водночас японці вже встигли зрозуміти та переосмислити значення у роботі та житті культури, природи, чистоти. Приміром, Токіо вважається одним з найнаселеніших міст світу, але контроль за викидами в атмосферу здійснюється настільки ретельно, що дихати у цьому місті набагато легше, аніж, скажімо, у маленькому містечку в Україні. Як розповідають самі японці, на ринку праці великим попитом користуються ще й дизайнери - особливо ландшафтні, паркові, а також озеленювачі; а серед винаходів перевага надається екологічно чистим та таким, що не зашкодять здоров'ю.

Чимало молодих японців знаходять своє покликання в культурі. Никаноре Ямгке розповіла, що нині займається проведенням чайних церемоній - цьому присвятили своє життя її мама та бабуся. Сама церемонія передбачає особливе приготування тонізуючих чаїв, дотримання традицій під час застілля, особливе спілкування (на зразок нашої тамади). Шимікото Кусіо - фахівець з японських садів. Вони відомі та популярні у всьому світі, адже японські сади передбачають не тільки наявність певних видів рослин, але й унікальне створення із допомогою природи гармонії та відповідної філософії. Як розповідає сама Шимікото, для цього їй потрібно було навчатись 5 років. Зате нині роботи вистачає - створюються як величезні парки, так і невеличкі оази серед мегаполісу, та ще є замовлення приватних осіб на створення таких садів біля будиночків.

Шимікото Кусіо

Шимікото Кусіо, фахівець з японських садів

Рівень життя в Японії надзвичайно високий, та й столиця країни, місто Токіо вважається одним з найдорожчих міст світу. Скажімо, сісти у таксі вже коштує 6 доларів (без проїзду), легко перекусити - 20-30 доларів, ситно пообідати - влетить у сотню баксів. Мотель середнього рівня коштує 130 доларів за добу. Втім, порівнювати не доводиться - адже у вартість входить комфортний номер з холодильником, телевізором, телефоном, кондиціонером, радіо, баром, дошкою для прасування тощо. Окрім того - щоденна зміна постільної білизни, миючі засоби і решта необхідних речей. Питання тарганів та відсутності гарячої води взагалі не стоїть. Отже, якщо наш турист і платить таку суму, то може спокійно порівнювати типовий київський п'ятизірковий готель з аналогічним токійським середнього рівня.

Але й заробітну платню з нашою порівняти дуже важко. Як зізнався водій таксі (колишній українець), за місяць він отримує 4-5 тис. доларів. Це вважається тут низькою оплатою (ледве не нашою мінімалкою).

Вражає й сервіс - у Японії він майже непомітний. За кожну покупку в магазині продавець вважає за необхідне подякувати Вам, офіціант також подякує, що зайшли перекусити саме до цього кафе. Як пояснив один з офіціантів: "Ви виявили до мене величезний знак поваги, пообідавши тут". Кожна розмова починається та закінчується поклоном.

За весь час перебування у Токіо обслуговуючого персоналу готелю практично не було видно, разом з тим номери прибиралися щодня, постільна білизна, як і речі першої необхідності, змінювались постійно. Одного разу українці вийшли з готельного номера, але одному з членів делегації довелося повернутися за забутою річчю. Так вдалося помітити маленьку японку-покоївку, яка швидко прибирала номер, доки клієнти вийшли. Зрозумівши, що клієнт повернувся, покоївка відразу почала вибачатися і швидко залишила номер. Як потім пояснив портьє, який володів російською, у Японії не прийнято прибирати за клієнтом у його присутності. Клієнт взагалі не повинен бачити обслуги - в іншому випадку за це можна й з роботи вилетіти.

Цікаве видовище вдалося побачити українцям на одній з вулиць Токіо. Там робітники ремонтували дорожнє покриття. Подив українців викликало те, що один з робітників відбійним молотком розбивав асфальт, а інший ішов слідом і… підмітав уламки та прискав з балона водою, аби не було пилу. Як пояснив перекладач, це - звичайне явище на вулиці. Адже тут вважається непристойним та й протизаконним своєю роботою чи особистими потребами псувати навколишнє середовище чи естетичні почуття японців. До речі, саме з цієї причини японці, котрі палять, носять з собою спеціальні кисети, якими користуються замість попільничок.

Загалом, туристам Японія дуже імпонує і навіть дисциплінує їх. Серед чистоти, порядку та поваги не виникає жодного бажання смітити чи створювати незручності собі й іншим.

Олена Марченко,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті