Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Куба - колонія, де поєдналися соціалістична цілеспрямованість, капіталістичні манери та мужність Че Гевари // Профорієнтація
Досвід інших країн

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Досвід інших країн

20.12.2007 Куба - колонія, де поєдналися соціалістична цілеспрямованість, капіталістичні манери та мужність Че Гевари

Куба - країна неймовірна. Тепла, далека, тропічна, а ще - це країна, де не можна розповідати політичні анекдоти, а те, ким бути, визначають на партійних зборах і змушують працювати понаднормово на користь комунізму. Так сталося, що професійну орієнтацію Куби визначають найрізноманітніші чинники.

Історичний

Прагнення до свободи з'явилося після довгих років колонізаторської політики.

Відкриття острова Куба датується 28-м жовтня 1492 року, коли на берег маленького раю ступила нога легендарного Христофора Колумба. Відразу ж після свого відкриття Куба стала колонією. Це й досі визначає певною мірою профорієнтаційну спрямованість кубинців - вони будь що прагнуть незалежності. Навіть у роботі. А тому відкривають власні справи - магазинчики, кіоски, лотки і цілі підприємства, організовують танцювальні колективи. Головне, аби самому стати господарем. Місцеві жителі стверджують, що прагнення до незалежності у них у генах.

Американський

Американська ідеологія впливає на свідомість та профорієнтацію кубинців.

Від початку відкриття острова ним володіла Іспанія. А у 1868 році, внаслідок війни, іспанцям довелося фактично віддати Кубу США. Втім, проводити свою політику та поширювати капіталізм у кубинських масах Америці довелося недовго. Бо вже за 100 років країна отримала своїх героїв за незалежність - польового командира Че Гевару та команданте Фіделя Кастро.

Втім, Америка, яка знаходиться поруч, і досі присутня в житті кубинців. Чимало з них дивляться американські фільми та пропагують ідеологію своїх сусідів. Це впливає і на професійну орієнтацію. Все частіше молоді кубинці прагнуть відділитися від батьків, будувати кар'єру самостійно, засновувати власний бізнес, та й взагалі жити на американський манер (беручи від життя відразу все, а потім оплачуючи оте все, взяте у кредит).

Кліматичний

Клімат створює умови для наявності певних видів матеріалів, флори та фауни, а це дає роботу.

Іспанці-колонізатори гідно оцінили прекрасний клімат і негайно заснували на Кубі плантації бананів, тютюну, цукрової тростини, котрі існують і дотепер та стали визначальними у економіці країни. Великі площі та свою частку в економіці країни займають плантації та підприємства, котрі виробляють продукцію на експорт. Тому, аби їх обслуговувати, потрібні відповідні фахівці. Країна - експортер бананів, кави, тютюну, цукрової тростини та різноманітних виробів з цих матеріалів. Чого варті лише одні кубинські сигари, котрі поважають поціновувачі та любителі всього світу.

Тому можна зустріти технологів тютюнової промисловості, агрономів бананових плантацій, власників підприємств вузької спеціалізації - наприклад, з виготовлення меблів з цінних порід деревини чи сувенірів зі слонової кістки. Завдяки останнім, Куба добре знана у світі завдяки виробам з чорного та червоного дерева, слонової кістки, коралів, перлів та іншої екзотики.

Радянський

Дякуючи дружбі Куби з колишнім СРСР, чимало кубинських фахівців отримали радянську освіту і здобули радянські ідеали.

У часи холодної війни між США та СССР, всі, хто ненавидів американців, автоматично ставали друзями СССР, і навпаки. Тому по закінченню війни за незалежність, колишній Радянський союз запропонував Кубі підтримку, дружбу та спільне будівництво комунізму.

Дружба Куби з СССР дала свої наслідки - чимало видатних вчених та звичайних трудівників радянської доби виїздили на півострів, допомагали не тільки будувати комунізм, але й будинки, свідомість, систему освіти й медицини. Радянський союз запропонував кубинському лідеру Фіделю Кастро ще й освітню допомогу - так, до СРСР гризти граніт науки та налаштовувати свідомість на світле комуністичне майбутнє приїздили чимало кубинців. Тому, потрапивши на Кубу, ніби одночасно потрапляєш і у колишній Радянський союз, котрий діє за власними, вже капіталістичними, законами.

Кубинці вже давно не приїздять масово до колишнього Союзу, але люди старшого віку можуть спокійно спілкуватися російською мовою, пам'ятають вчення Карла Маркса, забобонно та зневажливо ставляться до таких видів робіт, як обслуговуючий персонал, вважають, що танцями чи піснями на життя не заробиш, і спонукають своїх дітей отримувати вищу освіту.

Туристичний

Основний акцент Куба зробила на туристах - це гігантські прибутки та велика кількість робочих місць, і ціла індустрія.

Чудові погодні умови, пляжі, море, банани, корали, екзотика - оптимальні умови для гігантської туристичної індустрії. Туристи тут присутні цілий рік - з різних куточків світу, різних національностей, але незмінним залишається кубинська гостинність. Відкіля б Ви не прибули, Вас зустрінуть, як почесного гостя - відразу біля трапа літака і запропонують все найкраще, що, зазвичай, пропонують у кожній окремій країні туристам. Ті, хто зайнятий у туристичному бізнесі, знають, що без шматка хліба не залишаться ані сьогодні, ані завтра. А от розмір того шматка, за зізнанням кубинців, залежить вже від освіти - бо можна працювати прислугою, а можна - сценаристом карнавалів. Різниця в оплаті буде відчутною. Ринок праці з обслуговування туристичної інфраструктури постійно поповнюється та змінюється. Для туристів намагаються щораз вигадати якусь новизну, чимось подивувати та залишити приємний спогад.

У обслуговуванні туристів зайнято приблизно половина всього населення Куби. Це і обслуговування готелів, ресторанів, розважальних закладів, котрих на Кубі чимало, і виробництво та продаж сувенірної продукції, і влаштування різноманітних шоу та карнавалів, котрі так приваблюють туристів.

Пан Аманоло, з яким мені вдалося поспілкуватися, обрав собі досить незвичний фах - він пірнальник. Молодий чоловік розповідає, що виріс на одному з маленьких островів. З дитинства вчився пірнати в море. Коли в родину прийшла скрута, вирішив застосувати своє ремесло. На пірсі він по черзі підходить до туристів та пропонує пірнути і дістати їм персональний корал. Маючи в гаманці певну суму - ну хто відмовиться від такої екзотики. Так пан Аманоло заробляє собі на хліб. Чолов'яга розказує, що за корал, у залежності від кольору та величини, дають від кількох доларів до тисячі. Часто багаті туристи захоплюються його відвагою та професією, тому залишають "чайові".

Традиція "чайових" вже давно перетворилася на вид заробітку. Стабільна сума становить 10 відсотків від вартості замовлення чи товару. Не даючи "чайових", людину можна образити чи виявити своє незадоволення сервісом. Тому до додаткових коштів кубинці вже звикли. Як правило, "чайові" здаються в загальну касу і потім розподіляються, бо скажімо, кухар на кухні не стикається безпосередньо з клієнтом, щоб отримати "чайові", це - справа офіціанта. Але "чайові" мають ділитися порівну - адже і ті, і інші в рівній мірі працюють над тим, аби турист відчув себе комфортно.

Партійний

Партія кує кадри, котрих не вистачає, або ж, коли потрібно оновити робочу силу, контролює деякі види освіти.

Утримувати таку гігантську інфраструктуру та оновлювати ринок праці допомагає держава. Кубинські чиновники роблять державні замовлення на спеціалістів - для цього в навчальних закладах виділяються безкоштовні місця. Їх кількість узгоджує Національна Асамблея народної влади. Потрапити на таке місце може навіть дуже бідна людина, в якої немає коштів на престижне навчання, але є талант, вміння, певні здібності. Такі претенденти визначаються за результатами оцінювання шкільної системи.

Пан Енріке Пуітеро - лікар-фізіолог спеціалізованого санаторію з лікування хвороб опірно-рухової системи. Розповідає, що стати лікарем - не так просто. Ця галузь контролюється владою, тому для навчання справжніх фахівців тут витрачається чимало коштів та сил. Дуже цінують на Кубі також технологів харчової промисловості, агрономів, котрі займаються плантаціями, майстрів.

Загалом же, Куба використовує будь-які професійні здібності кубинців, схильності та прагнення, аби зміцнити власну економіку. Якщо ж економічні важелі перестають діяти, просто застосовує державний примус.

Олександр Горідько,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту