Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Німеччина // Профорієнтація
Досвід інших країн / Німеччина

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Досвід інших країн

24.07.2007 Німеччина

Тим, що в нашій країні завжди були, є і, принаймні в найближчий час, будуть проблеми на ринку праці, вже нікого не здивуєш. Попри всі старання Державної служби зайнятості, в Україні жахливий дефіцит технічних спеціальностей і море безробітних спеціалістів-гуманітаріїв.

Німеччина Цій біді мала б зарадити професійна орієнтація населення, але, не зважаючи на оптимістичні звіти високопосадовців, профорієнтація ще не дійшла до "простих" українців, а в питаннях професійної консультації населення нам ще далеко навіть до Німеччини, яка потерпає від перенасичення іноземною робочою силою. Народну мудрість "Добре там, де нас немає" пам'ятають не всі, і щороку тисячі наших співвітчизників виїжджають до Італії та Німеччини з надією покращити фінансовий стан своїх родин, справедливо вважаючи, що там, куди вони їдуть, безробіття не буде. Звичайно, рівень безробіття у тій же Німеччині набагато нижчий за український, незважаючи на те, що кожен третій українець їде на заробітки або в Німеччину, або в Італію. Як же організовується взаємодія ринку та системи освіти у так званому "заробітчанському раю"?

У Німеччині існує досить оригінальна модель взаємодії ринку праці та системи освіти. Справа в тому, що важливою особливістю німецького ринку праці є високий рівень трудової міграції - ще в часи "німецького економічного дива" найдешевшою робочою силою були італійці. Згодом до них приєдналися турки та югослави. Саме в Німеччині виник термін "гастарбайтери" для позначення найбільш низькооплачуваних і малокваліфікованих робітників. Трудова міграція усіляко заохочувалася, адже в такий нехитрий спосіб держава вирішувала проблему повоєнного дефіциту кадрів.

Проте трудова міграція породила хвилю безробіття, адже діти "гастарбайтерів" не хотіли працювати як їхні батьки: вони отримували освіту і намагалися влаштуватися на більш престижні місця. Крім того, велика кількість іноземної робочої сили збільшує конкуренцію на ринку праці - в останнє десятиліття у ФРН зберігається досить високий рівень безробіття, рівень якого, за офіційним даними, перевищує сьогодні 10%. У таких умовах проблема професійної освіти в Німеччині носить соціальний характер.

В Німеччині існує кілька способів вирішення цієї проблеми. Один такий спосіб походить від історичної традиції, коли для проникнення в цехову корпорацію претендент зобов'язаний був тривалий час виконувати функції помічника майстра, опановуючи секрети професійної майстерності, тобто проходив своєрідний курс практичного навчання. І зараз багато молодих людей починають виробничу діяльність як підмайстри на різних малих підприємствах. Державі така схема дуже вигідна, адже вона майже нічого не витрачає на виробниче навчання. Крім того, вона дозволяє відносно рівномірно розподілити робочу силу у країні, створює умови для розвитку невеликих населених пунктів і провінцій, зменшує міграцію працездатної молоді в мегаполіси.

Разом з тим, система навчання підмайстрів має певні недоліки - вузька спеціалізація, що створює перешкоди для професійної й територіальної мобільності робочої сили - спеціаліст, припустимо, з пошиву хутряних виробів, може не знайти собі роботи в іншому місті, де немає подібних підприємств. До того ж, в умовах несприятливої економічної кон'юнктури керівники малих підприємств не хочуть наймати некваліфіковану молодь.

Ще одним варіантом первинної професіоналізації молодих людей у ФРН є модель "трудового року". Після одержання загальної середньої освіти випускник може подати заявку в земельні органи соціального забезпечення або благодійні організації (найчастіше церковні) про своє бажання відпрацювати рік у рамках соціальних проектів. Як правило, це екологічні, освітні, культурні заходи. Пройшовши конкурсний відбір, молоді люди протягом року виконують відповідну діяльність за символічну плату. Держава або церковні фонди оплачують наймання житла, харчування й надають незначну суму готівкою. Передбачається, що в ході "трудового року" людина має визначитися з майбутньою спеціальністю, одночасно здобувши навички трудової діяльності й загальні для будь-якої професії професійні компетенції.

У ФРН існують і центри професійної освіти, аналогічні нашим професійним училищам. Вони готують кваліфікованих кадрів для підприємств індустрії, сервісу й аграрного сектора. Процес навчання займає три роки, при цьому протягом першого року учень знайомиться з усіма професіями, за якими здійснюється підготовка в даному освітньому центрі, пробує свої сили. Спеціалізоване навчання починається із другого року перебування в навчальному центрі. Таке "наближення" освіти до запитів ринку праці повинне зменшити число помилок при виборі професій, коли люди приймають рішення на основі стереотипів або неповної інформації, а після більш близького знайомства з майбутньою спеціальністю розчаровуються у своєму професійному виборі. Крім того, можливість познайомитися з азами професійної діяльності максимальної кількості професій і спеціальностей створює більш сприятливі можливості для наступного перенавчання.

Ще однією істотною відмінністю німецької системи професійного навчання є концентрація й інтеграція освітніх ресурсів. Замість того, щоб створювати кілька десятків професійних училищ в різних містах і розпорошувати кошти на забезпечення їхньої матеріально-технічної бази, у нових землях ФРН формуються окружні й земельні центри початкової і середньої професійної освіти, де ведеться навчання найрізноманітнішим професіям і спеціальностям. У результаті скорочуються витрати на адміністративний апарат, концентруються фінанси для оплати відповідних комунальних платежів, з'являються ресурси для підтримки матеріально-технічної частини в належному стані.

Тож молодій людині у Німеччині безробіття не загрожує, якщо у неї є бажання працювати. І зовсім інша ситуація у тих, хто працювати не хоче…

При створенні статті використовувались матеріали:

  • С. Ю. Алашеев, Т. Г. Кутейницына, Н. Ю. Посталюк "Обзор мировых практик организации взаимодействия рынка труда и системы профессионального образования"
Валентина Павленко,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Досвід інших країн