Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Лебідь, Щука і Рак. Головне - не бути возом! // Профорієнтація
Орієнтири для вибору професії / Статті / Лебідь, Щука і Рак. Головне - н...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Орієнтири для вибору професії

06.07.2007 Лебідь, Щука і Рак. Головне - не бути возом!

Вища світа - перепустка в успішне майбутнє, твердо переконана більшість батьків. І уперто пропихають своїх ненаглядних чад у різноманітні вищі навчальні заклади, вірячи у їхнє світле майбутнє. При цьому виявляється цікава закономірність: чим гірше навчалося чадо у школі, тим старанніше його "влаштовують". Деякі батьки кидаються в інші крайнощі: приміром, дитина хоче займатися моделюванням, батьки ж настирливо штовхають його на правознавство. Результат в обох випадках сумний і для дітей, що змарнували п'ять років, і для батьків, що витратили купу грошей, і для держави, що так і не отримала потрібних їй спеціалістів…

Куди не глянь - уся молодь з вищою освітою, а економіка країни все одно ледь животіє... Парадокс? Парадокс! А причина в тому, що наші батьки, не усвідомлюючи всієї глибини проблеми, прагнуть, щоб ми жили краще, ніж вони, вважаючи, що вища освіта допоможе нам у цьому. І виходить так: Іванко з села Чупахівка, який у школі вчився на тверду трійку, з гордістю у батьківських очах вступає до вузу (мама з татом для цього п'ять років вигодовували кабана, до того ж не одного). Ну який з нього буде спеціаліст? Це не дискримінація сільської молоді, просто, на мою думку, кожен повинен реально оцінювати свої сили!

Продали ще одного кабана - Іванко вже на роботі в Києві, працює економістом, - з гордістю говорить його мама, яка частенько їздить до того ж Києва, правда, з клітчатою торбою і продає дари власного городу, щоб оплатити синові кімнату. А в селі трактори іржавіють, поля буяють від бур'яну, і ферма вже давно розвалилась...

Таких економістів, юристів - безліч, а економіка країни там і потонула, у багні села Чупахівка...

Суспільство роками нав'язує думку, що головне - це отримати вищу освіту. І при цьому більшість з тих, хто сьогодні має диплом, ніколи (або майже ніколи) не працює за своєю спеціальністю. Ви колись запитували себе: чому? Ні, не тому, що, як зараз кажуть, "важко знайти роботу". А тому, що, вступаючи до вузу, ми обирали освіту, диплом, престиж, але не майбутню роботу. Можливо, саме звідси починається та соціальна агресивність, яку спостерігаємо на вулицях міста з кожним роком все частіше? Ну звідки з'явиться задоволення від життя, якщо людина гне спину на ненависній роботі, що з часом перетворюється на каторгу, тримає дулю в кишені і глибоко в душі мріє показати її "улюбленому" шефові? І кого накажете звинувачувати? Батьків, які неправильно зорієнтували на життєвому шляху і вибрали за вас професію, "де будуть гарно платити", чи вчителів, які не підказали батькам про надзвичайні здібності дитини у конструюванні паперових корабликів? А може, в усьому винні друзі, які заплювали і затюкали ваше мужнє і самостійне рішення стати виробником зубочисток? Напевно, причину варто шукати набагато ближче - в собі. Саме через нашу байдужість і нерішучість ми стаємо заручниками чужих бажань і поглядів. Справді, це ж МИ пристали на батьківську пропозицію, не відстоявши власну; це ж МИ дозволили вуличним приятелям переконати нас у неправильності нашого вибору; це ж МИ не змогли довести всім оточуючим, а насамперед собі, що суспільству СПРАВДІ потрібні виробники зубочисток та конструктори паперових корабликів… От і виходить, що життя не склалося, улюбленої роботи немає, а члени сім'ї потихеньку нидіють на такій же неулюбленій роботі.

Тому до вибору професії потрібно ставитися з усією серйозністю та самостійністю, адже це велика відповідальність. Відповідальність перед батьками, перед суспільством, перед собою (мабуть, найважливіша, оскільки полягає в тому, щоб обрати саме свій шлях і ним йти). Бо тільки сама людина може зрозуміти, до чого в неї більший хист, у чому її покликання. Тут найважливіше - не схибити.

Молодій людині досить важко зробити вибір професії з урахуванням своїх покликань, нахилів і здібностей, бо варіантів багато, а юнаки і дівчата ще не достатньо орієнтуються в особливостях різних спеціальностей. З одного боку, це мрії про яскраве майбутнє (актора, льотчика, космонавта, каскадера тощо), з іншого - реалії матеріальних можливостей (дороге навчання, проїзд тощо). До того ж, не останнє слово належить батькам, які не завжди можуть об'єктивно оцінити здібності своєї дитини, адже для кожної мами чи тата рідне чадо - ледь не найталановитіший геній усіх часів і народів! Тому перш, ніж стати черговим економістом, юристом, психологом чи перекладачем за спільним рішенням батьків, добре подумайте над тим, що ВАМ насправді потрібно. Чи ви прагнете зробити колосальну кар'єру, побудувати мости на Марс, чи ви хочете продовжити вікову династію, чи вам однаково, аби вистачало на життя і на роботі зайвий раз не чіпали?

Слід тверезо оцінювати свої бажання, можливості і матеріальну вигоду від майбутньої спеціальності. Якщо ж самотужки впоратися з цим не можете, а батьки та друзі радять протилежне, не нехтуйте допомогою фахівців. Пройдіть тестування на профорієнтацію, дізнайтесь, до чого ви здатні. Професійна орієнтація молоді - це постійний процес формування особистості в тому виді діяльності, де будуть застосовані її здібності. Якщо вибір зроблено навмання, людина відчуватиме дискомфорт, і весь ентузіазм розгубиться в стінах вузу, від якого вона нічого корисного для себе не отримає. Тому в жодному разі не вступайте до навчального закладу тільки через те, що там навчається ваш улюблений співак, адже ви з ним різні люди, і не відомо, які шляхи привели його в той чи інший університет.

У літературі досить часто можна зустріти твердження, що питання вибору професії старі, як світ. З одного боку, це дійсно так. Але не можна забувати, що оточуючий людину світ не залишається незмінним. Розвиток особистості - процес тривалий, він не завершується із закінченням навчання в школі або вищому навчальному закладі. Кожен з нас намагається передбачити своє майбутнє, будує просто-таки грандіозні плани кар'єрного зростання, часто навіть не задумуючись над тим шляхом, який необхідно подолати. Тому, роблячи вибір, потрібно реально оцінити свої можливості, щоб потім не було боляче за марно згаяні роки!

Ольга Омельчук,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті