Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Вступити та не оступитися // Профорієнтація
Орієнтири для вибору професії / Статті / Вступити та не оступитися

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Орієнтири для вибору професії

24.09.2007 Вступити та не оступитися

Прикро, але факт: серед моїх знайомих чимало тих, хто розчарувався у своїх вузах. Одні вибули на перших курсах, інші ж, зціпивши зуби, продовжують навчання. При цьому жаліються, що гають час, який можна було б провести з більшою користю для свого розвитку. І добре б ті, хто вступав, "аби вступити", або ті, кого "влаштували" батьки! Але ж буває й таке: людина мріяла навчатися в конкретному інституті, подолала шалений конкурс, проте вже з перших днів навчання щось не склалося. Одних колектив не прийняв, другим нецікаво, третім важко, четверті зрозуміли, що мали неправильне уявлення про свою майбутню спеціальність, п'ятих перевантажують низкою непотрібних предметів, шостим не дають працювати. Вступаючи до ВНЗ, ніхто й не здогадувався про підводні камені, які приховувало його таке благополучне на вигляд життя...

Утім, розчарування можна уникнути, якщо підійти до вибору ВНЗ розважливо. Та, передусім, визначтесь з головним: чи потрібно це вам? Забудьте на хвилинку про те, що "і дід з червоним дипломом, і батько", і про те, що "без диплому сьогодні не проживеш". Декілька років потому диплом авторитетного вузу справді діяв на роботодавця гіпнотично. Але пізніше, коли загальне прагнення відзнак, а не знань призвело до появи великої кількості дипломованих невігласів, роботодавці почали звертати увагу на здібності кандидата, його кмітливість і вміння вчитися новому. То чи не краще рік - два після школи попрацювати, почати з незначної посади і докласти максимум зусиль, аби тебе помітили, відчути реальне життя, зрозуміти вимоги роботодавців і більш тверезо оцінити свої можливості?

У хлопців на це знайдеться свій неспростовний аргумент, що якщо не вступити відразу після школи, то доведеться йти на службу до армії. Йти в армію чи ні - особиста справа кожного. Та, власне, що краще: "згаяти" дев'ять місяців на плацу чи п'ять - шість років, опановуючи нецікаву й непотрібну спеціальність? Тим більше, що, коли ви вийдете спеціалістом із ВНЗ, де немає військової кафедри, або є, та ви не змогли потрапити туди з певних причин, військкомат "полюватиме" на вас ще кілька років, допоки вам не виповниться двадцять п'ять. Погодьтеся, потрапити до армії на початку кар'єри, досить прикро, оскільки ви можете забути все, чому вас навчали у вузі.

Отже, ви зважили всі "за" й "проти" і дійшли висновку, що "це" вам таки потрібне. Чудово. Перший крок - "це" необхідно конкретизувати. Для початку спробуйте чітко уявити собі, чим ви б хотіли займатися у житті. Знаю, що багато випускників шкіл ще не визначилися, ким хочуть бути. Передусім, оцініть свій потенціал. Гуманітарій ви чи технар? Чи є у вас особливі таланти, які непогано було б розвинути задля подальшого кар'єрного зросту: літературний дар, схильність до винахідництва, організаторські здібності. Це може допомогти вам обрати сферу діяльності, у якій ви розкриєте свій талант у повній мірі. Може трапитися так, що ви - "золота серединка", але з дитинства чимось цікавитесь, наприклад, комп'ютерами або тваринами, або ж мріяли про якусь професію. Це теж непогано, оскільки зацікавленість, старанність і прагнення до своєї мети допоможуть вам досягти успіху. Якщо ж ані з талантами, ані з мрією вам не пощастило, а до вузу дуже хочеться, тоді обирайте той, де нижчі вимоги. Адже навчання не має перетворюватися на тортури.

Визначившись із майбутньою діяльністю, беріть довідник для абітурієнтів і виписуйте у стовпчик ВНЗ, де готують за потрібною вам спеціальністю. Другий крок - зібрати максимум інформації про кожен з обраних ВНЗ, порівняти й обрати найбільш прийнятний для себе. Добре було б скласти об'єктивне враження не лише про вуз загалом, а й, зокрема, про факультет, на якому ви прагнете навчатися. Різні факультети одного й того самого закладу можуть різнитися і за контингентом студентів, і за рівнем викладання, і ще за багатьма ознаками.

Хоч як це не дивно, рекламні проспекти вузів, викладачі, адміністрація і різноманітні консультанти у приймальних комісіях є найменш достовірним джерелом інформації. Просто через власну упередженість. Ви дізнаєтеся про вуз багато хорошого і привабливого, при цьому недоліки будуть незначними або взагалі про них нічого не скажуть. Та й позитив, якщо придивитися ближче, може бути, м'яко кажучи, перебільшеним.

Попрацювавши прес-секретарем одного з київських ВНЗ, я переконалася, що високий конкурс нерідко зумовлений не стільки об'єктивно високим рівнем викладання, скільки майстерним і потужним піаром. Кожен ВНЗ має свій козир, пропонуючи абітурієнтам образ, який викликає довіру. Репутація, побудована на ньому, тримається досить довго. Життя не стоїть на місці, і вузівська система може непомітно прогнивати зсередини. Навіть якщо спочатку гарні образи мають під собою реальну основу, то через декілька років по тому від них можуть залишитися лише мильні бульбашки, які продовжують посилено роздмухувати.

Насправді ж виявляється, що "давні традиції" вузу залишилися у далекому минулому, а половина "славетних професорів" спочила в мирі або звільнилася. Ті, хто голосно заявляє про інноваційні методи навчання, не можуть гарантувати, що ці методи спрацюють саме на вас. "Індивідуальний підхід до кожного студента" у більшості випадків - лише гарні слова, особливо там, де у групах багато студентів. Та й інформація на кшталт що, "Диплом нашого вузу визнається за кордоном" або "Наших випускників беруть скрізь", може бути або перебільшеною, або застарілою. Спробуйте дізнатися, як працевлаштувалися випускники певного вузу загалом і потрібного вам факультету зокрема. Вони можуть працювати у відомих компаніях, але не на першому місці. А хтось і взагалі скаже вам, що вуз ніяк не допоміг їм у працевлаштуванні. Якщо ж у ВНЗ запевняють, що вступити до нього можливо без блату - це плюс. Однак не поспішайте спокушатися. Вступити - ще не означає досягнення поставленої мети. Набагато важливішим є те, чи зможете ви там навчатися.

Загалом, особи, зацікавлені у підтриманні високого рейтингу свого вузу, ніколи не нададуть вам об'єктивної інформації. Тому спробуйте познайомитися з місцевими студентами або випускниками. Ось хто розповість вам чистісіньку правду і про викладачів, і про життя у вузі. І якщо десь щось не так, вони не мовчатимуть. Якщо звісно, ви зможете увійти в довіру. Все залежить від вас. Бажано, звісно, не обмежуватись однією думкою, оскільки вона може бути суб'єктивною.

Про багато речей краще дізнатися заздалегідь, щоб пізніше не мати неприємних сюрпризів. Наскільки великим є навантаження? Які додаткові курси варто брати, а які ні? Як поставиться адміністрація до вашого бажання поєднувати роботу з навчанням? Чи беруть викладачі хабарі, і якщо так, то в якому розмірі? Окремо варто дізнатися про гуртожиток: чи є він узагалі, де розташований, якими є умови проживання, чи вимагають плату за поселення?

Важливу роль відіграє і ваша власна думка. Думка ваших батьків також формується під впливом реклами і чуток, тому не завжди є об'єктивною. Якщо це тільки можливо, постарайтеся особисто побувати у вузі, пройтися коридорами, їдальнями і бібліотеками, зазирнути в аудиторії, відчути атмосферу, подивитися на студентів, зокрема, з вашого майбутнього факультету. Чи зможете ви увійти до колективу, який складається переважно з "мажорів" або, наприклад, "ботаніків"?

Отже, володіючи всією інформацією, яка вас цікавить, можна порівняти дані й обрати оптимальний варіант.

Знаю з власного досвіду, що після вдалого вступу ви якийсь час перебуватимете в ейфорії і дивитиметесь на вуз крізь рожеві окуляри. Але це максимум до першої сесії. У кожному ВНЗ існує свій період розкачки. Хай там як, аби не було боляче падати, варто швидко зорієнтуватися, що до чого, і включитися в навчання. Не відкладайте на потім, намагайтесь якомога менше пропускати. Розслабитися можна буде на старших курсах, до яких щиро бажаю вам "дожити". До речі, шкільні відмінники нерідко вилітають на перших курсах, тоді як трієчники і четвірочники стають нормальними спеціалістами. У школі вони звикли працювати, не одержуючи привілеїв за "особливі таланти".

Декілька слів слід сказати і про ваш статус у новому колективі. Про колишню шкільну репутацію доведеться забути. Хоч би ким ви не були у класі - загальним улюбленцем чи непомітною сірою мишкою - у вузі з'являється шанс побудувати нову репутацію. Тут ніхто не знає про ваші колишні досягнення. Поводьтеся приязно, будьте дружніми і неконфліктними. Проявити себе ви ще встигнете. Заведіть якомога більше знайомих на своєму потоці і серед старшокурсників, особливо в гуртожитку. Це - невичерпне джерело конспектів та інформації про життя у вузі.

Отже, успіхів! Єдине побажання наостанок: якщо у процесі навчання ви зрозуміли, що це не ваше, не мучте себе. Пошукайте інші варіанти, переведіться до іншого ВНЗ, зрештою, попрацюйте рік і визначтесь. Хоч би що там говорили батьки й оточуючі, це ваше життя і ваш час. А він нині коштує дорого.

Аліна Бажал,
джерело: "Дзеркало тижня"

Перейти вище: Статті