Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Профорієнтація наших батьків // Профорієнтація
Орієнтири для вибору проф... / Історичний аспект / Профорієнтація наших бать...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Орієнтири для вибору професії

21.09.2007 Профорієнтація наших батьків

Робота, як відомо, не вовк, в ліс не втече, чого не скажеш про освіту чи профорієнтацію. Бо час тут працює не на людину, а супроти неї. Для того, аби вчасно та в повній мірі самореалізуватись, отримати хорошу освіту, і, як наслідок, роботу, про майбутню професію варто подумати задовго до моменту свідомого вибору. Яким же чином обирали свою професію наші батьки?

Фахівці називають такий період профорієнтацією, і починається він ще з дитинства. У той самий момент, коли дівчинка бере до рук пензлик і проявляє свої здібності, або ж хлопчик, дивлячись на вусатого дядька в формі, мріє про кар'єру військового. Не варто дивуватися, це може стати ключовим моментом та надалі вплинути на все подальше життя маленької особистості.

"Загалом профорієнтація - говорить кандидат наук, доцент кафедри виробничо-професійного навчання, викладач предмету "Профорієнтація", Бербець Віталій Васильович, - має визначатись декількома чинниками: позицією рідних, особистими планами, талантами та здібностями, рівнем амбіцій та поінформованості з того чи іншого питання. Сукупність всіх цих чинників, а не їх протиріч подарують суспільству справжнього генія своєї галузі".

На жаль, в усі часи суспільну профорієнтацію визначав лише один домінуючий чинник.

Профорієнтація кінця 19 ст. - "Продовження традицій"

Після відміни кріпосного права, і одержання селянами певних свобод, профорієнтація суспільства визначалась за принципом продовження родинних традицій. Якщо батько мав наділ землі, це означало, що й сини долучалися до "родинної справи"; якщо батько мав трактир, то й син займався тією ж справою, батьки-інтелігенти залучали дітей до діяльності у сфері культури. Схожа ситуація спостерігалась і в місті, де діти продовжували справу батьків. Тобто головним чином профорієнтацію визначали батьки.

За приклад можна навести Лесю Українку, мати якої була письменницею, а батько юристом та громадським діячем. Що з того вийшло, ми вже знаємо, адже Лариса Косач стала відомою поетесою та громадським діячем. Іван Франко у своїх записах не раз згадував, що його подальшу долю визначив вітчим, який вперто стверджував, що маленькому Іванові потрібно вчитися. Не можна не згадати про династії цукроварів, садоводів, купців, де діти фактично продовжували справу своїх батьків.

Дореволюційна профорієнтація - "Аби вийти в люди"

Дореволюційну профорієнтацію можна сміливо охарактеризувати словами: "Аби вийти в люди".

Класові протиріччя стали настільки гострими, що перехід з одного класу в інший вважався великим досягненням. Парадокс: "низи не хочуть жити по-старому, а верхи не можуть керувати по-новому" досягав свого апогею. В той же час розвивався і технічний прогрес, котрий створював конкуренцію, залишав без роботи, робив деякі спеціальності та професії не престижними, та й взагалі непотрібними. Тому пересічній людині потрібно було пристосовуватись до існуючих умов і бути готовій кардинально змінити власну професію чи профорієнтацію. Це визначала політична нестабільність і технічний прогрес.

Іван Данилович Черняхівський

Іван Данилович Черняхівський

Яскравим прикладом того часу можна назвати Івана Даниловича Черняхівського, генерала армії та героя Великої вітчизняної війни. Черняхівський народився в с. Оксанино на Черкащині в простій селянській родині. Мати з батьком були настільки бідними, що мріяли про життя дітей у місті. Робітники заводів та фабрик, котрі отримували за свою працю копійки, вважалися вищим класом. Тому Іван Черняхівський свого часу, взявши вузлик з нехитрими селянськими пожитками, вирушив до міста, де став звичайним слюсарем.

Та завдяки тому, що Іван Данилович вчасно зрозумів, що робота на заводі, ще не означає, що ти вийшов в люди, країна отримала одного з найвеличніших полководців минулого сторіччя. Простий робітник вступив згодом до військової академії, де сповна розкрив свій талант.

Отже перехід з одного класу до іншого визначав профорієнтацію під час якої селяни ставали робітниками, робітники теж у свою чергу прагнули більшого, намагаючись будь-що зайняти якомога вище становище в суспільстві. Адже автоматично це призводило до збільшення доходів та рівня життя.

Профорієнтація початку радянської доби - "Партія сказала треба або велика ідея"

Саме таким лозунгом можна охарактеризувати радянські часи. Коли пропаганда чи то по-сучасному, соціальна реклама, відігравали основну роль не тільки у виборі майбутньої професії, але й напрямку діяльності, та й в усьому житті людини. Радянській владі потрібно віддати належне, адже в спадок від "царського режиму" їй дісталися класова нерівність та суспільство, котре хотіло жити краще.

Тому звичним явищем стало свідоме стимулювання певних видів робіт, за допомогою не тільки матеріального заохочення у вигляді премій, але й морального - дошки пошани, статті в газеті, статусу першого, найкращого робітника.

Плакат радянської доби

Плакат радянської доби

Соціальна реклама тих часів нікого не лишала байдужим. На плакатах, стендах ненав'язливо велася агітація, яка підкреслювала переваги радянської країни перед капіталістичними та закликала працювати краще. Молода білозуба доярка з відерцем, красива і серйозна вчителька, котра дає підростаючому поколінню надію на майбутнє, усміхнений будівельник справляли магічне враження. Майже таке ж, яке викликає зараз гламурна жінка у вечірній сукні, котра рекламує цигарки.

І тогочасна і сучасна реклама демонструють лише один бік медалі. Адже професія доярки чи будівельника була доволі важкою й непростою справою, загалом, як і той факт, що від купленої пляшки спиртного чи цигарок життя не покращиться.

"Будь-який товар, - зазначає Віталій Бербець, - потребує реклами. Радянська влада рекламувала професії та спеціальності".

Втім, партія знала, що робить. Країні була потрібна робоча сила, щоб покращити матеріальне становище та рівень добробуту. Під гарними ідеями та вдалими лозунгами будувалися заводи й фабрики, зростало виробництво, створювалась легендарна БАМ, зароджувався стаханівський рух, спрямований будь-якою ціною задля рідної країни перевищити виконання виробничої норми. Війна лише підвищила провідну роль робочого класу, та й в післявоєнні роки, коли країну потрібно було відбудовувати, головний акцент було зроблено на робочу силу.

Культурна діяльність, інтелігенція вважалась буржуазними.

Цікаво, що для того, щоб людина працювала, держава створювала всі необхідні умови. Наприклад, відкривала ясла для новонароджених дітей, навіть цілодобові, щоб матері працювали без відриву від виробництва, а не перебували у декретній відпустці, карала штрафами за запізнення на роботу, видавала лікарняні лише в особливих випадках.

Василь Толійчук

Василь Толійчук

Російський політик Володимир Жириновський не раз розповідав в прямому ефірі, як, починаючи з двох місяців, знаходився у дитячому садочку, де досить часто залишався й на ніч. Сьогодні місячну дитину у дитячий садочок навіть не візьмуть і, тим паче, не залишать на ніч.

Пенсіонер Василь Толійчук розповів, як в дитинстві в сільському клубі потрапив на лекцію. Лектор виявився моряком і довго розповідав про морські пригоди, важливість професії. З того часу Толійчук марив морем та кораблем і згодом подався до військового училища, працював спочатку юнгою, а згодом став і капітаном судна.

Профорієнтація 60 - 80 рр. - "Все для робітників"

Плакат радянської доби

Плакат радянської доби

В 60 - 80 рр., оскільки країну було відбудовано, зросло матеріальне становище народу, роль держави у виборі профорієнтації значно послабла. Акцент як і раніше робили на робочу силу, та нагальної потреби в "стаханівцях" вже не існувало. Період "відлиги" відігравав свою роль. Так країна отримала відомих лікарів, вчителів, письменників, поетів, діячів різного напрямку та профілю. Цей був найбільш сприятливий час для самореалізації та самостійного брання майбутньої професії. Адже з однієї сторони було традиційне: "Всі професії є важливими", а з іншої - повне державне забезпечення молодої людини і житлом, і роботою, і заробітною платнею.

Збувались мрії про геологів, дослідників, журналістів, кіноакторів, вчених. Держава надавала можливість і навчатись, і працювати, не замислюючись про матеріальне становище.

Разом з тим ще діяли старі забобони і правила, котрі орієнтували простого громадянина лише на працю.

В історію того часу увійшла розмова двох молодих учнів вечірньої школи:

- Ти як вирішив цю задачу?
- Через диференціал. А ти?
- А я через логарифм вирахував.

Справа полягала в тому, що обидва мали вищу освіту, але через те, що простий робітник отримував більше і мав кращі умови праці, молоді інженери пішли звичайними робітниками і потрапили до вечірньої школи.

Профорієнтація початку незалежності - "Що робити?"

Більшість пригадує ті часи, коли розпався Радянський Союз. Чимало людей залишилось без роботи, ще більша кількість виявились нікому не потрібними, це стосується не тільки простих робітників, але й видатних вчених. Натомість на зміну радянській системі прийшов ринок. Через те, що впала залізна завіса, технічний прогрес прискорився. Пам'ятаєте, як до нас прийшли комп'ютери, мобільні телефони, Інтернет? Але зорієнтуватися в політичному та економічному безладі відразу не вдалося. Внаслідок чого чимало науковців, фахівців, спеціалістів виїхали за кордон. Багатьом довелось перекваліфікуватися, наприклад, з працівників культури - на продавців базарів, з наукових співробітників - на "човників". Головним критерієм того часу було питання: "Як вижити?" Воно й визначало профорієнтацію.

Разом з тим почали з'являтися фірми, приватні підприємці, різноманітні організації. Кадрів не вистачало, тому престижними стали економічна, юридична, фінансова професії.

Профорієнтація останніх років - "Що потрібно ринку?"

Після масового напливу студентів на економічні та юридичні спеціальності, ажіотаж на них потроху вщух. Вщухла й політична, й економічна нестабільність.

Нинішню профорієнтацію пересічний молодий українець обирає сам. Проте цей вибір спирається на потреби ринку та на власну самореалізацію. Багатьом довелося перекваліфікуватись. Навіть автор цих рядків, отримавши дві вищих економічних освіти, відчув потяг до журналістики, зважив усі перспективи, наслідком яких є ця стаття.

Марина Павленко

Марина Павленко

Марина Павленко, викладач української мови в Уманському державному педагогічному університеті, а нині й відома дитяча письменниця. Її книга "Попелюшка з 7-Б" зайняла одне з призових місць на Всеукраїнському конкурсі "Коронація слова", внаслідок чого, коштом організаторів, і побачила світ. Читачам сподобались пригоди юної дівчинки Софійки, котрі аж ніяк не поступаються пригодам Гаррі Поттера. Ринок почав вимагати продовження. Так пані Марина стала письменницею і автором вже двох книг, нині до друку готується й третя.

Як розповідає Марина Павленко, їй завжди хотілось писати дитячі книжки. Тож самореалізація завжди можлива, а якщо вкласти у неї всю душу, це може перерости із захоплення у справу всього життя. Ще й зиск від цього матимете.

"Сьогочасні умови, - відзначає Віталій Бербець, - могли б працювати на благо країни, але біда в тому, що немає цілісної ідеї з розбудови та відродження держави, намагання зробити країну багатою. Виною всьому політична ситуація.

А от майбутня профорієнтація повинна орієнтуватись лише на технічний прогрес. Бо великого поширення набувають нові технології - ІТ-технології, технічні науки, інженерія, біохімія. Сьогодні попиту на зазначені професії вистачає, а через 5 - 10 років спеціалісти цих галузей будуть найбільш потрібними."

Олена Марченко,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Історичний аспект