Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Віддаймо країну в "золоті руки"! // Профорієнтація

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Орієнтири для вибору професії

05.10.2007 Віддаймо країну в "золоті руки"!

Людина почала працювати ще з тих часів, коли полювала на мамонтів і жила в печерах. Очевидно, саме тоді і з'явилися перші робітники, адже необхідно було виготовляти елементарні знаряддя праці.

Згодом людина, постійно вдосконалюючи свої навички та вміння, спостерігаючи за природою, перейшла від мисливства та збиральництва до скотарства й землеробства. З розвитком цивілізації поле її діяльності дедалі збільшувалося, з'явилися гончарство, зброярство, ткацтво, і ось у добу Середньовіччя людина вже створила мануфактурні виробництва. На початку ХХІ століття фабрики та заводи вже повністю або частково автоматизовані, і всі прагуть працювати у сфері послуг чи займатися більш-менш інтелектуальною діяльністю. Однак потреба у робітниках існуватиме доти, доки житиме остання людина. Яким би провідним економістом ви не були, скільки президентів не захистили б у суді, та все одно вам потрібно десь жити, на чомусь спати, користуватися кухонними приладами, одягатися, їздити на машинах та ремонтувати сантехніку. А хто ж, як не робітники, зробить усе це для вас?

За останні десятиріччя ситуація в суспільстві кардинально змінилася. Усі сучасні школярі мріють стати студентами вищих навчальних закладів. Хоч багато хто з них не має для цього достатніх підстав. Вища освіта стала надзвичайно доступною, отже, поступово втрачає свою престижність та, головне, якість. Що б там не казали, але за радянських часів кількість ВНЗ була порівняно невелика, і для того, щоб туди вступити, треба було мати справжні знання. Статистика свідчить сама за себе: у 70-х роках з одного шкільного класу здобували вищу освіту до п'яти осіб, зараз же спостерігаємо діаметрально протилежну картину. Чи доречно тут говорити про актуальність робітничих професій? Не можна сказати, що ці спеціальності були престижними, просто державна ідеологія будувалася на концепції пролетаріату, і робітничий клас вважався провідною ланкою суспільства. Радянський Союз саме відбудовувався, піднімалася промисловість, освоювалися цілини, будувався БАМ, тому потреба у висококваліфікованих робітниках була величезна. Держава проводила активну пропагандистську роботу, робітнича ідея відчувалася скрізь, починаючи з фільмів і закінчуючи гаслами "п'ятирічку за три роки!". Недарма у минулі роки серед робітників було поширене змагання за право називатися фахівцем "золоті руки". І такі спеціалісти були на кожному підприємстві. Вони справді творили дива. До того ж, робітники часто мали зарплатню вищу за інженерівську, та й певний престиж праці робітника й хлібороба був. Активна діяльність профспілок сприяла популяризації технічних спеціальностей, підтримувала авторитет працівника в суспільстві. Інтелігенцію ж ніколи не вихваляли, розумова робота не була престижною, частково й через те, що низько оплачувалася.

Реалізуючи відоме гасло Й. Сталіна "Техніка у період індустріалізації вирішує все", компартійні органи ініціювали низку широкомасштабних заходів по розгортанню технічної освіти на підприємствах Української РСР. Основним реалізатором цієї політики виступали громадські об'єднання. Долучалися до розвитку технічної освіти на українських підприємствах і численні науково-технічні товариства. Було створено велику кількість гуртків як загальної технічної інформації, так і вузькофахових, орієнтованих на опанування окремих робітничих спеціальностей. Також цими товариствами створювалася розгорнута мережа технічних курсів. Молодь охоче здобувала професійно-технічну освіту і впевнено йшла до світлого майбутнього. Змалечку дітей виховували як майбутніх робітників, і більше половини радянських хлопчиків на запитання "ким ти хочеш стати, коли виростеш?" з гордістю відповідали: "Я хочу бути водієм (будівельником, електриком тощо), як тато!" Ці спеціальності справді були поширеними, ринок праці був насиченим представниками пролетаріату. Людина, яка ніде не працювала, вважалася дармоїдом, і на ній ставили тавро ганьби.

Коли Радянський Союз розпався, у державі відбувся повний занепад економіки, стрімко зростала інфляція, стояли занедбаними заводи, затримувалися зарплати, розкрадалося державне майно. Багато хто пішов працювати на базари, робітничі спеціальності втратили свою популярність.

Якщо в 90-х роках у нашій державі на ринку праці була проблема безробіття, то сьогодні акценти змістилися: країні потрібна кваліфікована робоча сила. Натомість бачимо невідповідність у сфері освіти: стрімко з'являються нові ВНЗ та зменшується кількість ПТУ й технікумів. Сучасна професійна освіта спрямована на формування кваліфікаційного рівня особистості, створення соціально активного, морально і фізично здорового національного виробничого потенціалу, який має посідати важливе місце у технологічному оновленні виробництва, впровадженні у практику досягнень науки і техніки. На жаль, на нестачу робітників впливає не тільки небажання молоді працювати руками, а й демографічна криза. В Україні не вистачає професіональних токарів, фрезерувальників, слюсарів, трактористів, будівельників, автоспеціалістів і навіть продавців. Тому, за словами менеджера по працевлаштуванню кадрового агентства ПП "Бізнес-партнер" Оксани Дерипаски, багато підприємств беруть молодих людей на роботу без досвіду, і безпосередньо самі навчають. Актуальною є і проблема аграріїв, оскільки зараз молодь будь-що намагається виїхати у місто, вважаючи, що там її чекає безхмарне майбутнє. Та найчастіше сільське населення влаштовується різноробочими на підприємствах ледь не на мінімальну зарплату. А в селі тим часом трактори іржавіють, на полях буяють бур'яни.

Проблема наша в тому, що не хочемо зрозуміти, що гроші можна заробляти і будучи хорошим сантехніком. А ми вперто йдемо здобувати нібито престижні спеціальності юристів, економістів, програмістів, яких в Україні давно вже хоч греблю гати. І не хочемо визнати, що не всім бути керівниками корпорацій та адвокатами президента.

Ольга Омельчук,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Історичний аспект