Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Фермер Андрій Ковальов: "Селу потрібні люди, які готові думати" // Профорієнтація
Портрет професіонала / Статті / Фермер Андрій Ковальов: "Селу потрібні люди,...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Портрет професіонала

23.04.2008 Фермер Андрій Ковальов: "Селу потрібні люди, які готові думати"

Попри чималий обсяг матеріалів, роз'яснень, інтерв'ю, які безпосередньо стосуються села, сучасна молодь не орієнтується в професійному плані на роботу в сільській місцевості. Причини виявляються різними - від банального: "Хочу жити, як городянин", до небажання важко працювати фізично.

Андрій Ковальов

Фермер Андрій Ковальов

Між тим, усталена думка та стереотипи абсолютно не відповідають сучасності, стверджує фермер з 5-річним досвідом Андрій Ковальов. З ним і ведемо бесіду.

- На Вашу думку, чому сучасна молодь не поспішає в село?

- Причина цього - лише упереджене ставлення та стереотипи, котрі не мають до праці в селі жодного відношення. Серед найпопулярніших, тих, які мені особисто доводилося чути: сільська праця важка, ніким не цінується, в селі не розвинена соціальна інфраструктура, або кажучи простіше - немає куди вийти, селянин - це обов'язково людина в брудному одязі, котра звикла до роботи в болоті чи біля худоби, в селі немає жодних перспектив тощо.

- Такі твердження насправді не відповідають дійсності?

- Так. На сьогодні довоєнний образ брудного, обірваного та неголеного дядька з плугом вже втратив свою актуальність. Сприяє цьому, передусім, технічний прогрес, який на селі відчувається чи не найбільше в порівнянні з рештою галузей. Нині кожен керівник навіть маленького сільського господарства вже зрозумів, наскільки неактуальний та непродуктивний отой самий плуг у порівнянні з роботою машин. Зараз йде потужна автоматизація всіх процесів, запроваджуються новітні механізми та машини, нові засоби утримання тварин, удосконалюється технологія переробки продукції - завдяки цьому село виграє. Адже набагато вигідніше, скажімо, запровадити машинне доїння корів та обробку молока, автоматизувати методи приготування та роздавання кормів, аніж робити це все вручну. Крім того, сьогодні селянин - це вже не жебрак, а людина, що здатна добитися успіху за умов певної самовіддачі. А відтак - забезпечити себе та свою родину матеріально.

- Напевне, такі технічні прориви в сільському господарстві вимагають від селян відповідних знань, умінь та навичок?

- Я б сказав, що нині село потребує вже не робочих рук, котрі б доїли корів, ходили за плугом чи носили бідони. Зараз селу потрібні кваліфіковані фахівці, до того ж широкого профілю. Вирощуючи тварин, займаючись землеробством, такий фахівець має знати весь цикл технологічного процесу. Адже, скажімо, оператор машинного доїння мусить не лише знати, як правильно під'єднати апарат та як з ним обходитися. Він мусить знати, з чим працює, знати тварин, спосіб їх вирощування, процедуру годування, всю специфіку цілого циклу. І це далеко не все: аби отримувати добрий результат, треба вчасно орієнтуватися в біологічних, хімічних процесах, що проходять у тваринних та рослинних організмах, ґрунті, тощо. Між тим - робота в сільському господарстві завжди колективна, а, як і в кожному колективі, слід зважати на людей, розумітися на їхній психології, вміти співпрацювати з ними, керувати та підпорядковуватися.

- Напевне, важко?

- Будь-яка праця важка, і в будь-якій професії, де хочеш досягти успіху, мусиш знати не окремо своє завдання, а весь цикл і навіть більше: знати кінцевий продукт, технологію виробництва, кінцевого споживача і навіть конкурентів, постійно читати літературу зі свого питання, слідкувати за останніми новинками галузі, тенденціями ринку, в тому числі й міжнародного. Це не примхи, а нормальна психологія людини, котра хоче й прагне добитися успіху у своїй професії.

- Фахівець, який працює за верстатом, відразу бачить об'єм роботи і опісля може побачити результат, а як у випадку з сільськогосподарськими професіями?

- В цьому, напевне, й полягає основна відмінність сільськогосподарських процесів - результат роботи помітно не відразу, й навіть не за день-два. Сіючи певні культури, врожай можна отримати тільки восени, вирощуючи певний вид тварин, результатом можна буде милуватися лише за півроку-рік. Хоча, на мою думку, існує чимало професій, де результат роботи помітний далеко не відразу, інколи для цього потрібні роки. Скажімо, педагог не може відразу за день-два виховати готового члена суспільства, на це потрібні роки. Такий розтягнутий у часі процес вимагає великої самодисципліни і роботи, що називається, з розумом, адже обравши неякісне насіння, погано провівши сівбу, вчасно не зорієнтувавшись на боротьбу зі шкідниками чи бур'янами - у результаті можеш отримати нуль.

- Чим займаєтеся особисто Ви, як фермер?

- Доводиться займатися усім потроху: маю землю, тому займаюся землеробством, збудував невеличку ферму, де вирощую корів та свиней, маю ще декілька гектарів саду і навіть невеличкий виноградник. Простір для експериментів є. А експериментувати доводиться часто: ринок дуже мінливий - доводиться постійно відстежувати останні тенденції, аби бути у виграші. Наприклад, цього року земельну ділянку засіяв ріпаком - з нього виробляють біологічно активне паливо. Таке паливо, на відміну від звичайного бензину, не залишає після згоряння шкідливих викидів у атмосферу. Нині в Європі, дбаючи про екологію, поступово переходять на таке паливо. А в нас поки що його додають у звичайну солярку, як домішок. А от вирощувати ріпак - вигідніше в Україні: великі площі, дешевша робоча сила, дешевша сировина. Іншу ділянку цього року засіяв плямистою розторопшею - це лікарська рослина, на основі якої роблять ліки для печінки. Її теж закуповує в нас Європа, як сировину. Парадокс у тому, що ті ж ліки від печінки потім продають у десятки разів дорожче, оскільки везуть з-за кордону. Нині планую обладнати птахоферму перепелів: перепелині яйця зараз у ціні, та й витрати по догляду за цими птахами у порівнянні з прибутками низькі.

- Що наштовхнуло Вас саме на цю діяльність?

- 8 років тому я побував у США. Найбільше, що мене вразило в цій країні - ненатуральні продукти, котрі споживають американці. Красиві величезні фрукти та овочі були вирощені за останніми технологіями генної інженерії, а "завдяки" хімікатам геть втратили свій природний смак та аромат. Кажучи простіше - як трава. Натомість натуральні продукти за кордоном цінуються дуже високо, і далеко не кожен може собі дозволити їх купувати. Наприклад, родина з середніми статками, де я гостював, могла дозволити собі натурпродукти лише 2-3 рази на місяць. Ми ж, як то кажуть, маємо, та не цінуємо. Саме візит в США й допоміг мені збагнути, що майбутнє - за натуральними продуктами.

- Як, на Вашу думку, можна підвищити інтерес молоді до роботи в селі?

- З власного досвіду - як людина в минулому міська - можу сказати, що свого часу теж вважав роботу в селі непрестижною, низькооплачуваною, безперспективною. Жодні розповіді у протилежному мене не переконували, доки я все не побачив на власні очі. Молодій людині потрібно не тільки розказати та пояснити, що таке село та праця в селі, але й продемонструвати це наочно. Разом з тим, молодь, котра обрала своїм майбутнім сільське господарство, має завчасно зорієнтуватися на певний обсяг знань та вмінь, вчасну орієнтацію в ринковому просторі, блискавичне прийняття рішень.

Олена Марченко,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті