Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
"Сьогодні електрик, а завтра - лікар чи астроном…" - так каже про свою професію електрик Петро Січкар // Профорієнтація
Портрет професіонала / Статті / "Сьогодні електрик, а завтра - лікар чи астро...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Портрет професіонала

13.06.2008 "Сьогодні електрик, а завтра - лікар чи астроном…" - так каже про свою професію електрик Петро Січкар

"Сама по собі електрика - одне з явищ, котре було відоме людям ще задовго до винаходу лампочок, електроприладів та провідникових матеріалів", - так починає розповідати про свою професію колишній майстер-електрик РЕУ-1 м. Вінниця, а нині - викладач Вінницького ПТУ №3 пан Петро Січкар.

Справді ж бо, електрика існувала в природі завжди: електризувалися тіла, електрику створювали природні явища. В давнину вивченням цього явища займалися філософи-матеріалісти. Далі було відкриття Кулона про взаємодію заряджених тіл, Фарадея, Едісона, інших великих вчених та фізиків.

До кінця 19 ст. людство стояло на порозі тотальної електрифікації. За законом логіки, якщо людство зробило певне відкриття, негайно з'являються пов'язані з ним професії, люди яких намагаються поставити оте таємниче відкриття на службу собі подібним. Так, у кінці 19 сторіччя з'явилися перші електрики - спочатку, звісно, на Заході, в США, Англії, та через кілька років електричні лампочки з успіхом використовували вже в царській Росії. Чимало аристократів ще не знали, що таке вмикач та вимикач, як користуватися винаходом, а головне, як зробити таке "диво" у себе вдома. Тому в позаминулому сторіччі працівники з обслуговування "люстричества" - як називали тоді електрику, були на вагу золота.

Приблизно таку розповідь щороку з уст пана Петра Січкаря слухають до 30 молодих людей, котрі обрали для себе фах електрика. Роки минули - електричною лампою нині нікого не здивуєш, а от професія електрика й досі має шалений попит на ринку праці.

Петро Січкар

Петро Січкар, майстер-електрик, викладач Вінницького ПТУ №3

- Пане Петре, невже з кінця позаминулого сторіччя професія й досі лишається однією з найзатребуваніших?

- На щастя - так. Сміливо можу порекомендувати молодим людям цей фах. Адже світ не стоїть на місці, життя постійно змінюється. Колись електрики допомагали провести електрику до будинку, демонстрували, як вмикати та вимикати світло. Нині це фахівці значно ширшого напрямку, адже з кожним роком удосконалюється побутова техніка, зростає рівень життя людей, складні пристрої замінюються більш простими та економічно вигіднішими, зростають відповідно і вимоги до кожної професії, а не лише до електриків.

- На думку багатьох людей, електрик - професія більш технічного спрямування. На Вашу думку, чи присутній тут елемент творчості?

- Як не дивно, але - так. Знатися на тому чи іншому приладі - це далеко не все, що передбачено цією професією. В роботі треба враховувати ще багато супутніх факторів - телемеханіку, електросхеми, провідність матеріалів, опір, стійкість - тут вже є простір для творчості. Хочеться креативного мислення - будь ласка, адже винаходи ще ніхто не забороняв.

- Довелося щось самому спробувати винайти?

- Оскільки, як і кожен електрик, я знаюся на законах фізики, свого часу я винайшов прилад, котрий легко можна почепити до звичайного лічильника електроенергії і який виявлятиме всі погрішності його роботи. Принцип базується винятково на фазах та заземленні. Поки що прилад не знайшов свого застосування, адже досить незручно від лічильника тягнути кабель до землі, аби заземлити сам прилад. Тому на даний момент працюю над його вдосконаленням. Розробкою вже зацікавилися вінницькі комунальники - адже цей прилад допоможе в обліку електроенергії і принесе суттєву економію.

- А чому обрали саме цей фах? Були на те якісь причини?

- Мій батько був електриком, добре знався на цьому та любив свою справу. Я ж хлопчиною часто полюбляв спостерігати за батьківською роботою - цікавився технікою, механікою, щоправда, до електрики мене батько не допускав - це проти правил. Але спостерігати не забороняв. Моя мати - Антоніна Василівна завжди мені казала: "Обирай, синку, професію, щоб і до душі, і на хліб мав". Оскільки батько був майстром на всі руки - він не тільки працював за спеціальністю, але й до нього завжди зверталися люди - то розетку поставити, то полагодити праску, то проводку подивитися. Тато ніколи не сидів без роботи, та й мене завжди захоплювало те, в якій пошані він у людей. Тому моя нинішня професія - цілком закономірний вибір.

- Наскільки затребуваною є Ваша професія, адже досить часто молодого спеціаліста, передусім, цікавить питання - а чи зможе він прогодувати свою родину?..

- Безперечно. Нині електрика є навіть у найменшій фірмі, не кажучи вже про солідні виробництва, фабрики, підприємства - і скрізь горить світло, йде технологічний процес, стоїть офісна техніка. Тому затребуваність нині дуже велика. Декілька разів я заходив на біржу праці, проглядав вакансії - електрики зараз потрібні всюди, та й гроші таким фахівцям пропонують солідні - в залежності від того, яка дільниця, чи це просто офіс, чи виробництво. Постає логічне питання - чому ж такий дефіцит кадрів? Бо більшість дійсно хороших та талановитих фахівців вже знайшли себе. До всього, люди будують будинки, переплановують квартири - а як же тут обійтися без електрика? За нинішніми розцінками, поставити одну розетку коштує від 25 до 50 грн. Хтось, може, скаже, що сума не солідна… А якщо це щойно збудований будинок, і розетки, і вимикачі потрібні в кожній кімнаті? При цій роботі досить легко у вільний час надавати додаткові послуги, або навіть йти у власний бізнес. Головне - розумітися на цьому…

- Чи задоволені Ви своєю роботою? Чим характеризується Ваш успіх?

- Роботою задоволений, бо з дитинства любив цю справу, а зараз з усіма отими малозрозумілими для стороннього ока кабелями, схемами, конденсаторами відчуваю себе, як риба у воді. А успіх… Знаєте, в студентські роки я думав, що успіх прямо пропорційний кількості грошей. Зараз, з часом, розумію, що справжній успіх - це коли ти можеш допомогти іншим, бути чимось корисним людям. Значить, життя пройшло не дарма, і тебе будуть пам'ятати. Зараз от передаю свій досвід підростаючому поколінню, але й справу не залишаю - у вільний час ремонтую теле- та радіоапаратуру. Хочу освоїти ще ремонт сучасних пральних машин.

- Що Ви надбали в результаті праці, від чого, можливо, довелося відмовитися?

- Кожна праця дисциплінує, але водночас вона і є найголовнішим надбанням життя. Моя професія передбачає підвищений ризик, бо з електроенергією не жартують, а також уважність, пильність, сприйняття багатьох речей на дотик, слух, зір. Тому під час роботи постійно потрібно координувати увагу, зосереджуватися, бути точним у рухах, мати хороший фізичний стан. Тому взагалі не вживаю спиртного і не палю - на мою думку, такі люди несерйозні і перебувають у розслабленому стані, що при нашій професії може бути небезпечним. Намагаюся робити певні фізичні вправи, підтримувати себе в формі.

- Яку пораду можете дати початківцям, аби досягти такого ж успіху?

- Не боятися труднощів. Ну і постійно розвиватися, вдосконалювати свої знання. Світ дуже змінюється: вчора електрик допомагав проводити освітлення, сьогодні він спеціалізується на виробництві та замінює свічі у пристроях безперебійного живлення до комп'ютера, завтра винайдуть щось нове і надсучасне, можливо, навіть почнуть використовувати масово енергію сонця чи теплову енергію людей - адже вже зараз це є. Тож доведеться додатково освоювати професію астронома чи лікаря. До цього, як і в кожній роботі, треба бути готовим.

Олександр Горідько,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті