Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Ракети літають "далеко"... // Профорієнтація
Потрібні фахівці / Статті / Ракети літають "далеко"...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Потрібні фахівці

20.07.2007 Ракети літають "далеко"...

Ще рік тому за словами "реформа освіти" бачилися шкільні та університетські нововведення. Сьогодні в Україні почався політичний хаос. І у недавно затвердженій урядом Концепції так званої модернізації освіти профтехучилищам було обіцяно "збільшення фінансування", "створення сучасної учбово-методичної бази". Однак немає ні слова про конкретні способи, якими збираються реформувати ПТУ.

Теоретично ПТУ потрібні всім, але в якому вигляді - невідомо нікому. (Істина)

З історії

Вітчизняні (мається на увазі колишня наша батьківщина за назвою Радянський союз) ПТУ розквітли в 60-ті роки. Тоді систему освіти експерти порівнювали з ракетою, у якої після старту відвалювалися щаблі. Тільки 10-15 відсотків вчорашніх школярів відразу долітали до мети - ставали студентами ВНЗ. Інші "відвалювалися" по дорозі, ідучи в систему профтехосвіти. В 60-ті роки від 40 до 50 відсотків студентів вступали у ВНЗ після закінчення ПТУ й технікумів (в 2000 році серед студентів виявилося лише 6 відсотків колишніх петеушників).

Для свого часу система була гарна: промисловості, яка бурхливо розвивалася, були необхідні мільйони людей з вищою освітою, які при цьому знають на власному досвіді, як функціонує виробництво.

В 80-ті роки соціально-економічні пріоритети змінилися. Підскочили конкурси на гуманітарні факультети, впав престиж інженерних спеціальностей. Працюючі по старинці ПТУ й технікуми з їх "робітничими професіями" і "технічними спеціальностями" виявилися осторонь від стовпової дороги прогресу. Країні сьогодні катастрофічно не вистачає гарних робітничих професій, але, на жаль, - система впала.

Токар у дефіциті

В 90-ті роки промислове виробництво скоротилося - і ПТУ майже перестали навчати підлітків звичайним робітничим професіям.

Всі нові, програми профтехосвіти були розраховані на те, щоб людина, яка закінчила ПТУ, могла знайти собі застосування в ринкових умовах, відкрити власну справу... Результат: підприємствам, наприклад, Донецької області необхідні були 3 тисячі кваліфікованих токарів, а всі профтехучилища області готові були розподілити на роботу лише... 50 осіб.

Дані минулорічної абітурієнтської кампанії (80% випускників шкіл вступили у вищі навчальні заклади та всього 20% - у ПТУ) змусили чиновників задуматися. З'ясувалося, що більшість ПТУ здавали приміщення в оренду, відкривали комерційні курси. Їм вдалося зберегти мінімальний "контингент", але навчали його робітничим спеціальностям не безкоштовно, як належить за законом. Гроші з батьків збирали не тільки на харчування й підручники, але й для покупки устаткування, для організації практики на підприємствах. А тим часом держава продовжувала вкладати в систему профтехосвіти величезні кошти.

Сьогодні на освіту країна витрачає приблизно 3 відсотки свого ВВП, з них один відсоток іде на профтехоосвіту. Заради чого? Щоб ПТУ продовжували готувати фахівців з панельного домобудівництва, яке давно вже не в моді? Так, є країни, подібні до нас за скромним рівнем витрат на освіту, але за бездарністю витрат - точно не найдеться жодної.

Керівники підприємств не поспішають вкладати кошти в бездарну систему. Не хоче марно витрачати гроші й держава ні на загальнодержавному, ні на регіональному рівні.

Поки - без варіантів

Досить детально вивчивши освітній ринок країни, ми можемо запропонувати наступний вихід:

- Має бути проведена головним чином реформа змісту освіти в ПТУ. Ми вважаємо: якщо учень пішов зі школи, тому що не справлявся із програмою, навіщо йому в ПТУ проходити ті ж самі предмети й одержувати шкільний атестат? Нехай він вчиться робітничій спеціальності, стає кваліфікованим робітником.

Необхідно приділяти більшу увагу так званій фірмовій підготовці - навчанню підлітків не в державних ПТУ, а безпосередньо на підприємствах, щось на зразок ФЗУ (фабрично-заводських училищ) 30-х років.

Яку небезпеку таїть у собі система? Дев'ятикласники, що прийшли в училища, не зможуть одержати 11-річну освіту. Шлях до ВНЗ для них закриється. Щоб дати цим підліткам шанс на продовження освіти, буде необхідно відродити школи робочої молоді. На це піде багато часу, а у світлі сьогоднішніх змін, можливо, й ціла вічність - занадто багато байдужних.

Інших конкретних пропозицій поки немає. Зрозуміло єдине: реформа профтехосвіти набагато тісніше, ніж хотілося б чиновникам, пов'язана з реформою старшої школи. З поглибленої профільної школи (а курс взятий саме на неї) будуть вичавлені тисячі дітей, яким виявиться не по зубах ускладнена програма. Що зможе запропонувати їм держава? "Фірмову підготовку" на підприємстві без надії на подальшу освіту?

За якими критеріями буде здійснюватися відсіювання дітей зі шкіл? Буде прийматися до уваги тільки рівень здібностей? Або товщина батькового гаманця?

І чи потрібні сучасному виробництву малограмотні кадри? Цього поки ніхто не знає. Зрозуміло лише одне - нам потрібні професіонали, й кожний у своїй сфері, починаючи від електрика й закінчуючи доктором наук, що викладає у престижному ВНЗ. І пам'ятати потрібно завжди про те, що не диплом робить із нас освічених людей, а самоосвіта, і прагнення до знань.

Переклад статті Гліба Орлова
"Ракеты летают "далеко"…",
джерело: "СТЕНА" №4, 2007, с. 14-15
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті