Потрібні фахівці / Статті / Село чи місто? Куди втекти від безробіття?

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Опитування

Щоб досягти успіху, я стану фахівцем в галузі:

Потрібні фахівці

23.07.2008 Село чи місто? Куди втекти від безробіття?

Від того, в якій місцевості - сільській чи міській ми народилися і проживаємо, значною мірою залежить наше подальше життя. І якщо ще дітьми ми абсолютно не замислюємося, які перспективи дає нам рідна місцина, то в міру нашого дорослішання ми обов'язково ставимо перед собою це питання. Адже кожному з нас рано чи пізно доводиться самостійно заробляти собі на життя, а село і місто дає нам для цього абсолютно різні можливості.

Село і люди...

Сучасний стан села вже з давніх часів турбує свідому громадськість нашого суспільства. В 90-х роках значною мірою скоротився рівень зайнятості на селі у виробничих галузях, зазнав зменшення і ринок праці в агропромисловому секторі. І волею долі мешканці цих куточків України не маючи можливості виходу на більш широкий ринок праці знаходяться на даний момент практично на рівні зубожіння.

Люди сільської місцевості здебільшого зайняті в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі. А, як відомо, рівень доходів в таких галузях знаходиться не на найвищому рівні і за офіційними даними 2007 року становив всього від 721 до 1100 гривень, хоча і ці цифри, скоріш за все, є завищеними. Насправді люди здебільшого живуть за рахунок функціонування власних домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній клопіткій праці. Багато жителів з сільських районів в пошуках кращої долі подаються на заробітки за кордон. Але з усіх цих проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостерігати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у пошуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запропонований рівень доходів. Статистика з цього приводу доволі сумна - всього 48 осіб зі 100 віком від 18 до 27 років мають постійне місце роботи. І така ситуація, що складається, вимагає втручання з боку держави, бо люди вже втомилися протягом всього цього часу давати раду своїм бідам самостійно.

То ж чим займаються?

Багато молодих людей у сільській місцевості починають займатися підприємницькою діяльністю. Здебільшого торгують м'ясом домашніх тварин або фруктами та овочами. Продукцію для реалізації вирощують самостійно або ж скупляють у своїх односельців, щоб потім продати самостійно або перепродати перекупникам.

Тим особам, яким пощастило отримати вищу освіту, з пошуком роботи у рідних місцях стає легше. Але молодь здебільшого при кращій же ліпшій можливості воліє не повертатися після закінчення ВНЗ до рідної домівки. І від цього спостерігається доволі парадоксальна ситуація: в момент гострого безробіття існує дефіцит робочих рук у соціальній інфраструктурі села, тут бракує вчителів та лікарів. Також у селах спостерігається брак інженерів-механіків сільськогосподарської техніки. І, як неодноразово констатують в багатьох селищних радах, для підйому та розвитку села бракує спеціалістів агрономів, ветеринарів, професійних водіїв комбайнів та тракторів. Але, на жаль, з плином часу склалося так, що ці професії вважаються серед молоді непрестижними, або ж доступ до освіти для опанування такою професією має безліч перепон.

Ще одним можливим варіантом зайнятості молоді на селі є фермерство. Але така діяльність, на жаль, не є можливою без володіння певним капіталом, який необхідний для започаткування такого роду бізнесу. Також в мальовничих куточках нашої країни молодим людям варто звернути увагу на розвиток сільського (зеленого) туризму. Це також доволі цікавий і перспективний напрям започаткування власної справи. Село, як відомо, любить працьовитих. Не дивлячись чи тобі 18, чи 60, потрібно працювати незалежно - на роботі, де платять гроші, чи на полі, де росте пшениця, адже тільки в такому випадку можна чогось досягнути.

Чим живе місто?

Місто по своїй суті є більш лояльним до шукачів щастя. Хоча міське населення, як і сільське, також потерпає від безробіття, але воно, принаймні, має більше шляхів для своєї власної самореалізації. Хоча і тут не все гладко. Останнім часом складається ситуація таким чином, що витрати мешканців міста почали зростати в значно більших обсягах, ніж їхні доходи. Це стало причиною переїзду багатьох спеціалістів з міст-мільйонників у більш провінційні містечка, де ціни на щоденне проживання не є такими позахмарними. Великим плюсом значних міст є те, що тут знайти роботу можуть всі, хто має бажання працювати. Існує тут лише одне "але", яке полягає в тому, чи підійде вам та зарплатня, яку вам запропонують. А вона в більшості випадків бажала б бути вищою. Що поробиш, така вже наша людська ментальність, або ж скоріше жорстока реальність.

Що ж до молоді, то і в місті для неї складаються не надто оптимістичні перспективи. Молодих людей без досвіду роботи не надто поспішають запрошувати працювати. Що ж до доступу до вищої освіти, то юнаку чи дівчині в місті це вдасться набагато легше. Міська молодь зазвичай обирає професії економічного або юридичного спрямування, а ринок праці в той же час потребує робочих рук малярів, токарів, будівельників. Влаштуватися на роботу самостійно, наприклад, юристом чи економістом надзвичайно важко. Місто, яке в сучасних умовах є центром своєрідних економічних зв'язків, перш за все потребує професіоналів, які здатні вивести його ще на вищий щабель. Вище йшла мова про великі міста з потужно розвиненою інфраструктурою. Невеличкі ж міста створюють свій ринок праці з двох, трьох заводів чи фабрик і ряду приватних підприємств, які і об'єднують монопольний ринок праці, на якому не варто надто сильно крутити носом через явний дефіцит вільних вакансій.

Як знайти вихід із ситуації?

Ось така виходить загадка, куди не поглянеш усюди свої недоліки. У соціологів на цю тему є своя думка.

Ірина Бабійчук

Ірина Бабійчук, соціолог

Ірина Бабійчук, соціолог, довгий час займалася дослідженням рівня задоволення життям у мешканців України.

- Скажіть, наскільки вагомою є проблема безробіття в побуті населення, яке проживає в містах та селах?

- Зайнятість людини є одним зі шляхів її реалізації в суспільстві і якщо людина не здатна знайти і зайняти своє місце в соціумі, від чого дуже страждає як душевно, так і фізично, вона не здатна забезпечити себе всім тим, що їй необхідно для здорового харчування і відповідного рівня побуту.

- Який вплив безробіття має на молодь?

- Молодь, яка втратила віру в майбутнє, починає деградувати. Це викликає такі суспільні проблеми, як зростання наркоманії та алкоголізму серед молоді. І що найбільше хвилює, цей процес охоплює все більш молодші вікові категорії. Люди намагаються втекти від буденності та реальності, в якій не існує перспективного майбутнього.

- Для якої місцевості (сільської чи міської) це більше притаманне?

- Це лихо не має своїх меж. Хоча, як розібратися, більше від проблеми безробіття деградують в місті. Адже динаміка міста змушує весь час рухатися і без стабільного заробітку тут дуже швидко можна опинитися на дні. У світовій історії навіть є випадки, коли у високо розвинутих країнах люди здійснювали самогубство через втрату роботи. У наших селах процес деградації від безробіття стримує висока духовність та самозайнятість у підсобних господарствах.

- Чи бачите Ви ефективні шляхи подолання безробіття?

- Ця проблема повинна вирішуватися на рівні державних мужів. Уряд та парламент країни повинні прийняти закони, які б сприяли розвитку приватного бізнесу, до речі, введення єдиного податку доволі добре себе зарекомендувало. Також слід знайти більш досконалі шляхи мотивації роботодавців до найму молоді на перше робоче місце.

Наостанок

Як бачимо, проблема зайнятості людей, особливо до 30 років, є вагомою в наш час. Підвищити рівень зайнятості в сільській місцевості можна шляхом формування потужного контингенту приватних виробників у сфері малого підприємництва. Також парламенту країни слід забезпечити квоту на місця у вищі навчальні заклади для сільської молоді. Хоча існує постанова Кабінету міністрів, яка забезпечує таке полегшення для випускників сільських шкіл, але її процедура стає доволі незрозумілою при впровадженні шкільної реформи.

Для розвитку фермерської справи на селі слід створити спеціальну кредитну програму за низькими відсотковими ставками. В умовах світової агфляції (зростання цін на продукти харчування) це було б дуже розумним і доречним кроком. Українське село з його молодими робочими руками має значний потенціал до зростання. І не варто ставити питання, чи матиме молодь бажання працювати на землі. За умови достойного заробітку, який приноситиме ця земля, питання відпаде саме по собі.

Що ж стосується міста, то тут слід провести профорієнтаційне переорієнтування. Місто не потребує батальйонів економістів та юристів. Працівники робітничих професій через їхній дефіцит також достойно зароблятимуть.

І найосновніше: не дивлячись на те, де ми живемо - в глухому селі чи гамірному місті, завжди варто йти вперед. Щасливим можна бути будь-де - це не заборонено.

Роман Левицький,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті