Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Намагання осягнути неосяжне // Профорієнтація
Потрібні фахівці / Статті / Намагання осягнути неосяжне

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Потрібні фахівці

21.09.2007 Намагання осягнути неосяжне

Щороку у родини України приходить критичний період, коли потрібно визначитись, куди віддати свою дитину. І досить часто виходить так, що не школярі визначають свій вибір, який докорінно змінить їхнє життя, а батьки. Ні батьки, ні діти не усвідомлюють своєї відповідальності за обрану професію.

Всі дорослі пам'ятають про помилки молодості, тому прагнуть, щоб їхні діти не помилилися і мали гроші не лише на шматок хліба, а й на якісну побутову техніку. Проблемою є те, що батьки орієнтують дітей на власні уподобання. Досить часто нібито найнеобхідніші і найбільш високооплачувані професії цій дівчинці або цьому хлопчику взагалі не підходять.

Скільки сварок між батьками та дітьми мені доводилось чути стосовно їхньої майбутньої професії. І все зводилося до одного: не варто вступати на хімію, фізику, математику, геодезію, психологію, соціологію, журналістику, бо, бачте, грошенят не заробиш з такими дипломами. Батьки зі своїм застарілим мисленням впевнені, що навчаються заради папірця. Проте диплом повинен підтверджувати знання та вміння людини.

Типовою в останні роки є така ситуація. Переважно сільські хлопці складають іспити на радіотехнічний факультет, аргументуючи вибір тим, що там "легко" навчатися. Але батькам з такими студентами досить тяжко, бо предмети там викладають дійсно складні. Одного вміння розібрати та скласти докупи магнітофон не достатньо, не завадить і вміння з книжкою та задачником попрацювати. Сільські дівчатка схиляються до філологічного факультету. І там навчитися складно, адже потрібна витримка, жага до знань і любов до вивчення мов. Якщо людина здібна, це великий плюс, потрібно сміливо йти до своєї мети.

Україна - творча душа, яка плекає письменників, поетів, артистів. В нашій державі є багато талановитих людей. Ручна праця така ж геніальна, як і розумова, тут теж потрібні талант, витримка, любов до прекрасного. Усі ми полюбляємо гарні декорації, розкішні меблі, вишукану ванну. Комфорт створюють не економісти, а столяри, дизайнери, будівельники. Погодьтесь, що без вуличних прибиральників не обходяться навіть європейські країни. Всі професії гарні, кожна має свою родзинку і чимось цікава. Навіщо намагатись осягнути неосяжне, не притаманне саме вам. Не переконуйте себе, що ви не зможете заробляти багато, обравши таку спеціальність. Насправді все залежить тільки від відданості обраній справі. Зробивши все як слід, обов'язково заробите великі гроші. Престиж не дозволяє нам прийти до тями і усвідомити те, що кожен має своє місце і не слід порушувати рівновагу.

Школяр, не усвідомлюючи, на яку спеціальність вступає, не знає, що на нього чекає. Він може розчаруватися у обраній спеціальності, а отже, не отримати диплому або закінчити її, і вступити згодом на платній основі на свідомо обрану. У даному випадку найкращий варіант - перевестися в межах обраного ВНЗ на будь-яку вподобану спеціальність.

Чому українці ще досі вступають на спеціальності, які випадково та поспіхом обрали? Чому у школах не проводять спеціальні заняття з профорієнттації учнів? Чому не порівнюють можливості і вміння підлітка з обраною спеціальністю?

В Канаді у школах поширена добра практика. Немає сформованого класу, а є певні предмети, на яких учні можуть випадково зустрітись. Відповідно, школярі самостійні, знають, чого прагнуть у житті. Вони стають слухачами у коледжі, а опісля ще й працюють. Навіщо працювати? Звісно, аби заробити на кишенькові, отримати власний кредит, а ще зорієнтуватись стосовно професії.

Не попрацювавши, підліткові складно розібратися у власних вподобаннях і не розчаруватися у майбутньому.

Комусь легко працювати у швидкому темпі на виробництві; хтось настільки інертний, що за день ледве встигає написати одного листа; фанатики Інтернету не уявляють свого життя без комп'ютера; занадто сором'язливі особистості не схильні до телефонних розмов та контакту з людьми, проте професійно пишуть; програмісти неохоче розмовляють, проте логіки їм не бракує; той, хто любить повчати, має нахил до викладання; людина, яка не всидить на одному місці та сповнена ідей, зможе викласти свої думки на презентаціях.

Якщо мрієте стати журналістом, спробуйте провести міні-опитування на попередньо сформовану тему, або ж взяти інтерв'ю експромтом.

Батьки масово просувають дітей на спеціальності, до яких ті не схильні. Тобто не мають для обраної спеціальності відповідної бази знань. На економічні факультети черга формується ще за рік до вступу, а база дитини - починаючи з навчання на курсах при вищому навчальному закладі. Звісно, такий студент довго буде шукати похідну від "х", у гіршому випадку він звернеться до сусіда з банальним запитанням.

Журналісти турбуються про свої матеріали наприкінці терміну прийому документів для вступу до вузу. Все робиться поспіхом, недбало. Майбутні медики, не схильні до наукових знань, так і не зможуть повністю охопити термінологію. Фахівців з них не вийде, бо без теоретичної бази вони не зможуть застосувати вміння на практиці. Майже усі школярі нашвидкуруч готуються до вступу у вуз, от і отримуємо відповідних фахівців, яких і фахівцями соромно назвати.

Некваліфіковані викладачі нічим не зможуть допомогти учням. Непрофесійних лекторів вистачає, і від цього страждає кожен студент, тому що не отримує потрібні знання та навички, а просто гає дорогоцінний час.

Наша держава побудована з людей, котрі звикли сидіти на своєму місці та отримувати зарплату, не докладаючи до того жодних зусиль. Такі люди вирішують питання таким чином, що не хочеться навіть вголос вимовляти слово "хабар". Ми прагнемо до Європи, та й Україна - європейська країна, то ж варто показувати свою наполегливість і любов до праці.

Не помиліться в обранні професії. Вислухавши маму, тата, вчителів, зважимо усе почуте, власні міркування і зробимо вірний вибір. Успіхів вам, абітурієнти, у цій нелегкій справі.

З приводу обрання професії висловили думки:

Тетяна, студентка: "Свою майбутню професію не обирала, її мені порадила моя вчителька. Вважаю, що такі професії як економіст, юрист, журналіст та медик однозначно важливі. Проте кваліфікованих спеціалістів у цих галузях, на жаль, обмаль. Сказати, що їх взагалі немає, було б неправильно".

Христина

Христина, студентка

Христина, 18 років, студентка: "Я обрала свою спеціальність за власним бажанням і ні крихти не шкодую. За покликанням у моїй групі навчається відсотків 70. Щоправда, не всім це вдається добре. Щодо таких дійсно популярних професій як економіст, журналіст, юрист не можу висловитись ані позитивно, ані негативно. Все залежить від окремої людини, її професійності у обраній сфері діяльності".

Тетяна, 23 роки, еколог: "Еколог - мій вибір. За власним бажанням у моїй групі навчалось менше половини студентів. Екологами вдавалося бути не всім. Щодо журналістів, то вони, безумовно, молодці. Щоправда, медики відстають. Фахівців у державі багато, та шансів проявити свої вміння мало. А от у моєму ВНЗ, принаймні, коли я ще навчалась, фанатів своєї справи вистачало".

Елла

Елла, студентка

Елла, 22 роки, студентка 5-го курсу: "Свою спеціальність обирала я. За власним бажанням навчались практично усі студенти моєї групи. Не буду говорити неправду, але не всі виявились добрими спеціалістами. Фахівців у будь-якій галузі не буває забагато".


Ірина Нова
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Статті