Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Знайти себе і досягти успіху. Інтерв'ю з бізнес-тренером. // Профорієнтація
Майстер успіху / Інтерв'ю / Знайти себе і досягти успіху. Інтерв'ю з бізнес-т...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Майстер успіху

16.07.2007 Знайти себе і досягти успіху.
Інтерв'ю з бізнес-тренером.

У свої 26 років Антоніна Панченко займає посаду керівника відділу навчання великої міжнародної компанії, що має своє представництво у столиці України. Дівчина стверджує, що знання, здобуті нею під час навчання на факультеті психології Черкаського Національного університету ім. Б. Хмельницького, допомогли їй знайти омріяну роботу бізнес-тренера і самореалізуватися в обраній фаховій сфері.

Антоніна Панченко

Антоніна Панченко переконана, що роботу до душі та за фахом можна знайти і в Україні

Роботу до душі та за фахом можна знайти і в Україні, – переконана 26-річна керівник відділу навчання великої міжнародної компанії.

Антоніно, що вплинуло на твій вибір фаху і навчального закладу – поради батьків, досвід друзів, ЗМІ?

Це був абсолютно свідомий вибір. До вступу на факультет психології я деякий час була у пошуці – рік провчилась на факультеті іноземних мов, але згодом зрозуміла, що іноземна мова не може бути основною спеціальністю, вона має бути атрибутом хорошого фахівця, але не самоціллю. Ще рік я вивчала німецьку, працюючи і мешкаючи у Німеччині, проте мене не влаштовувала перспектива залишитися там, як чинили інші мої колеги, які потрапили туди ж за програмою працевлаштування для студентів. Після повернення в Україну, я мала час зважити всі "за" і "проти" і вирішити зрештою, чого я сама хочу. Обрала психологію, оскільки, ця спеціальність, по-перше, забезпечує загальну гуманітарну підготовку і знання у багатьох галузях, по-друге, на той момент спеціальність була актуальною і, по-третє, психологія, зокрема, соціальна, давала можливість подальшого працевлаштування бізнес-тренером – робота, яка мене зацікавила, хоча саме тоді сектор бізнес-освіти в Україні ще не був розвиненим достатньою мірою.

Тобто, ти вступала до вузу вже із чіткою установкою – "я буду бізнес-тренером"?

Принаймні, я знала, що не піду працювати власне психологом. Звісно, ще на першому курсі у мене мета була досить розмитою, я ще не досить чітко уявляла, що буду робити. Та вже на третьому курсі цілком свідомо вибрала спеціалізацію "соціальна психологія". Окрім того, психологія – це прикладна наука. Мені, наприклад, було б нелегко застосувати на практиці знання, здобуті, скажімо, на історичному факультеті.

Як ти знайшла свою нинішню роботу?

З третього курсу я почала працювати, тому оформила собі індивідуальний план навчання – тобто вибірково відвідувала лекції, і здавала заліки та іспити. Протягом третього курсу я працювала у Черкасах, а коли перейшла на четвертий, знайшла роботу у Києві у представництві Philips, де пропрацювала півтори роки у продажах. Це мені дало важливий бізнес-досвід для подальшої роботи. А вже перед написанням диплому на п’ятому курсі я почала шукати роботу за профілем – молодшого тренера або асистента бізнес-тренера. Розіслала резюме і отримала дві привабливі пропозиції. Одна з них була саме від тієї компанії, де я працюю нині. Зарплатня, як за столичними мірками, була невисокою – 300 доларів, – але то була робота саме за фахом, і що було важливим для мене – із перспективою кар’єрного зросту. Ця нова робота також дала мені досить "живого" матеріалу для написання дипломної роботи фахівця, яка була присвячена переконанню співрозмовника під час процесу продажу.

Чи був для тебе принципово важливим розмір зарплатні, коли ти шукала роботу за фахом?

Для мене на той час важливим було забезпечити собі необхідний мінімум, щоб я могла утримувати себе і сплачувати за орендовану квартиру. Звісно, я могла б одразу влаштуватися менеджером у магазині на зарплатню в 500 доларів, але і досі б отримувала таку ж суму без перспективи її підвищення і кар’єрного зростання. Проте, я розуміла, що мені потрібно якийсь час попрацювати, здобути необхідний досвід, аби реалізувати себе як фахівця. І через певний час я отримала результати, на які розраховувала. Тобто, я свідомо йшла на "скромний" старт, знаючи, що компанія має хороший ресурс, а отже, я маю перспективи розвитку.

Чому ти вибрала роботу у столиці, а не шукала її у місті, де отримала вищу освіту?

Столиця мене завжди приваблювала своїм ритмом життя. Крім того, компанії у невеликих містах і нині, у переважній більшості, не готові вкладати кошти у своїх внутрішніх бізнес-тренерів, користуючись послугами тренінгових компаній, хоча такі інвестиції цілком окуповуються. Бізнес-освіта у Черкасах просто ще не розвинена.

Ти працювала у Німеччині, але вирішила повернутись в Україну. Ти вважаєш, що тут теж можна нормально заробляти?

У Німеччині для мене було головним – вивчити мову. А доглядати дітей чи займатися прибиранням чужих будинків у мене не було ані бажання, ані потреби. І нині, наскільки мені відомо, люди, які працюють за кордоном, отримують не більше, аніж я тут. Головне, щоб робота була до душі – тоді людина може цілком реалізуватись як особистість і як фахівець, отримати відповідну матеріальну винагороду, що приходить тільки за таких умов.

Катерина Островська,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Інтерв'ю