Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
Володимир Швець: "Успіху досягне той, хто прийме рішення і не опустить руки через тимчасові труднощі при його реалізації" // Профорієнтація
Майстер успіху / Інтерв'ю / Володимир Швець: "Успіху досягне той, хто прийме...

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Майстер успіху

25.04.2008 Володимир Швець: "Успіху досягне той, хто прийме рішення і не опустить руки через тимчасові труднощі при його реалізації"

Володимир Швець за професією - архітектор-реставратор. Останніх 16 років пан Швець - директор інституту "Укрзахідпроектреставрація". Серед відповідальних та престижних функцій у біографію Володимира Швеця вписалася посада головного архітектора Львова, а серед професійних досягнень - чимала кількість вдалих проектів, які нагороджено не лише людською вдячністю, але й державними преміями.

Володимир Швець

Володимир Швець, архітектор-реставратор, директор інституту "Укрзахідпроектреставрація"

- Чи вважаєте Ви, що фах, яким Ви володієте, найкращий? Розкажіть, будь ласка, чим він Вас приваблює?

- Усі професії - найкращі, за умови, якщо ними займаються моральні, кваліфіковані та творчі люди. Серед моїх колег по фаху є, на жаль, такі, контакти з якими можуть поставити під сумнів привабливість нашої професії. На щастя, вони - у меншості. Переконаний, що така сама ситуація є у кожній іншій фаховій спільноті. Головною принадою архітектури вважаю те, що під впливом власне архітектурної діяльності у різних її іпостасях у більшості людей формується вміння приймати рішення і відповідати за них, чіткий, структурований і логічний світогляд. Кожен хороший архітектор обов'язково вміє правильно вибрати пріоритети у своїй творчій діяльності і в житті загалом. Архітектура дозволяє і змушує все в голові розкласти по полицях. А це дуже важливо у найголовнішому - в стосунках з людьми. Такий статус дозволяє архітекторам у всьому світі бути серед лідерів суспільства. Звичайно, є традиційне пояснення привабливості нашої професії: цікавий процес навчання, творчість, поєднання корисного з прекрасним, контакти, можливість самореалізації дуже помітним для суспільства способом, слава, матеріальні переваги. Проте не забуваймо і про традиційні проблеми творчих професій.

- Які зі своїх професійних досягнень Ви вважаєте найважливішими та найціннішими?

- Як адміністратора і керівника - вміння працювати з людьми і, як наслідок, формування широкого кола ефективних контактів, що дозволяє реалізацію багатьох проектів, у тому числі забезпечує стабільну роботу інституту, який я очолюю.

Як архітектора-реставратора - участь у проектуванні і реалізації у різні роки реставрації ряду пам'яток архітектури. Як приклади можу назвати реставрацію і пристосування пам'ятки архітектури ХІІІ-ХІХ ст. храму Івана Хрестителя у Львові, реставрацію пам'ятки архітектури ХVІІ-ХІХ ст. Святоуспенської Унівської Лаври у с. Лаврів Львівської області. За ці роботи мені у складі авторських колективів були присуджені Державні премії України в галузі архітектури. Серед останніх робіт - реставрація пам'ятки 1769 року дерев'яної церкви у с. Зіньків Хмельницької області, де, для досягнення позитивного результату, довелось повністю перебирати всі бруси зрубу. Як зразок нового проектування можна згадати дзвіницю з каплицею біля церкви Параскеви П'ятниці на вул. Б. Хмельницького у Львові.

Володимир Швець за роботою

Володимир Швець за роботою

- Чи приносить робота Вам задоволення?

- У кожну роботу треба вкладати творчість. Якщо вдається творчий процес,- чи при дослідженні пам'ятки, чи під час переговорів з партнерами, чи при прийнятті проектних рішень,- робота приносить задоволення і відчуття хорошої перспективи. Якщо ж з будь-якої причини з'являється криза творчості, тоді слід шукати задоволення у його переборенні. Адже тільки роботою можна розбудити і реалізувати творчість.

- Як Ви обирали свій фах?

- Мій батько за освітою - архітектор. Я виріс у середовищі, яке давало позитивну інформацію про цю професію. Тому, закінчивши, крім середньої, художню школу, я вже зробив вибір. Навчання на архітектурному факультеті не розчарувало, і я отримав диплом. Але все це не зробило мене архітектором. Треба було ще довго працювати, щоб відчути в собі фах. Вважаю, що значно кращі шанси стати справжнім архітектором має мій син, який сформувався вже в активному фаховому середовищі і кілька років тому закінчив архітектурний інститут. Сприяє також і сучасна кон'юнктура нашої галузі.

- Чи можете розкрити трохи секретів Вашого профілю? Наскільки потрібною є Ваша професія? Що допомагає відчувати Вам цю потрібність?

- Реставрація пам'яток архітектури часто на практиці конфліктує із завданнями архітектури як такої. У цьому є одна з особливостей специфіки нашого профілю. Архітектор створює нове середовище, виходячи з сучасних потреб, а реставратор відтворює вже створене кимось колись, часто всупереч сьогоднішнім потребам. Обидва вони навчались на одному факультеті і оперують дуже подібним технічним інструментарієм. У вмінні максимально органічно і з дотриманням вимог законодавства поєднати ці завдання полягає професійність одного й іншого. Перехід суспільства на нові соціально-економічні відносини створив масу проблем у галузі збереження культурної спадщини. Але, водночас, такі зміни дають хороші інвестиційні перспективи. А тут без архітекторів і реставраторів не обійдешся. А найпростіший спосіб відчути свою потрібність - кількість замовлень та контрактів у нашому інституті, яка зараз збільшується з кожним роком.

- Якими є Ваші основні функції на роботі?

- Основна моя нинішня функція - керівництво досить потужною спеціалізованою проектною організацією. Це означає необхідність вирішення всього спектру питань, пов'язаних з процесом проектування: планування роботи на різні періоди, стосунки з міністерствами і відомствами, переговори і підготовка контрактів з інвесторами і замовниками, забезпечення умов для роботи колективу інституту, контроль за виконанням контрактів та багато іншого. Найскладнішою є робота з людьми - як у колективі інституту, так і з партнерами зовні. Дуже часто треба вирішувати одночасно питання дуже різних масштабів: наприклад, ремонт розетки і непроплату замовником за виконану роботу півмільйона гривень. Практично щотижня - відрядження на об'єкти, до Києва у різні інстанції чи до замовників. Творчою роботою вдається тепер займатись по сумісництву з адміністративною.

- У чому Ви самі бачите свій успіх, що допомогло Вам його досягти: обставини чи, може, власні якості?

- Ніколи не ставив за мету досягнення успіху та задоволення амбіцій. Успіхом є добре зроблена потрібна людям робота. Моя професія і посада дають таку можливість, що теж є моїм успіхом. Дуже важливим є досягнення гідної позиції в суспільстві і відчуття своєї потрібності. Власним успіхом вважаю моменти досягнення внутрішньої рівноваги. Основне, що допомогло в досягненні перерахованого - поступовість і послідовність. Не треба намагатись здобути все і відразу. Обставини не відіграють вирішальної ролі, а якості треба мати, у першу чергу, людські. І вірити…

- Що вдалося надбати, а від чого довелося відмовитися?

- Найголовніше надбання - досягнення довіри і поваги людей. Стати потрібним членом важливого для себе середовища для мене дуже важливо. Надбанням є обсяг знань про людей і про світ, досвід професійної роботи, вміння оцінити речі і явища. Чи треба для цього від чогось відмовлятись? Для цього ми все життя намагаємось відрізнити добро від зла і важливе від непотрібного. І щодня буває по-різному...

- Що потрібно зробити, щоб досягти такого ж успіху?

- Найголовніше, що потрібно молодим людям, які розмірковують з приводу можливості стати архітектором, - це максимально близько познайомитись з реаліями архітектурного середовища, з його справжніми принадами і проблемами, не довіряючи зовнішнім суб'єктивним оцінкам. Найкращі шанси мають вихідці з архітектурних сімей. Іншим - складніше, але тільки на початку. Не слід легковажити попередньою спеціальною підготовкою - комп'ютер, малюнок, креслення, історія культури. А успіху досягне кожен, хто прийме рішення і не опустить рук від тимчасових труднощів при його реалізації.

- Який рецепт запропонуєте початківцеві у цій галузі, молодому архітекторові?

- Як і у кожній творчій професії, - якнайшвидше знайти справжнього наставника, учителя. В сучасних умовах це може мати різне реальне втілення, але без лідера, з яким можна перейти перші професійні випробовування, дуже важко стати на ноги і завоювати своє місце під архітектурним сонцем. На практиці це означає, що, починаючи з ІІІ-ІV курсу, навчання треба поєднувати з роботою у проектних організаціях. Дуже шкода, що поки що для можливості практичної роботи недостатньо просто закінчити архітектурний інститут.

Ірина Кириченко,
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Інтерв'ю