Notice: Undefined variable: vote_query_list in /home/www/osvita.org.ua/data/www/prof.osvita.org.ua/xcore/project/voting/voting.inc.php on line 168
"Вусатий нянь" // Профорієнтація
Майстер успіху / Інтерв'ю / "Вусатий нянь"

 укр

 рус

Благодійний фонд "Розвиток України"

Майстер успіху

07.12.2007 "Вусатий нянь"

Погодьтеся, чоловік-завідувач дитячим садком - це така ж рідкість, як і жінка-таксист. І якщо пані за кермом останнім часом перестала бути екзотикою, то представник сильної статі, що воює з купою сопливих дітлахів і успішно організовує роботу дошкільної установи - це нонсенс. Юрій Новохатський - єдиний у місті Луганську, хто обіймає жіночу посаду завідувача дитячим садком. Сказати, що він любить свою роботу - значить не сказати нічого. Юрій Олексійович - людина, яка присвятила педагогіці все своє життя.

Слідами батьків...

Пару десятків років тому Луганський педінститут був набагато скромнішим і не міг запропонувати абітурієнтам такого широкого вибору спеціальностей, як зараз, тому наш герой поїхав вступати до Слов'янського педінституту на педагогічний факультет на спеціальність "Педагогіка і психологія (дошкільна)".

Юрій Новохатський

Юрій Новохатський ось вже шість років завідує дитячим садком № 123 м. Луганська

- Скажіть, Юрію Олексійовичу, як у вас сформувалося бажання пов'язати своє життя з педагогікою?

- По-перше, я виріс у сім'ї педагогів. Мама працювала в музичній школі і музучилищі у Сєвєродонецьку, батько викладав у філіалі машінституту, зараз це технологічний інститут. А по-друге, зіграла свою роль любов до дітей, як би пафосно це не звучало. У нашій сфері людина, яка не любить дітей, просто не зможе працювати.

Після закінчення інституту Юрій Новохатський потрапив за розподілом до Краснокутського дитячого будинку (Харківська область). Цей населений пункт знаходиться на межі Сумської, Харківської і Полтавської областей, там найгарніші краєвиди, там же і виникла у нашого героя любов до української мови. Я прошу Юрія Олексійовича поділитися своїми спогадами про сім років, проведених поруч з дітьми, обділеними батьківським теплом і турботою.

- Усі дітки називали своїх вихователів татами і мамами, - розповідає мій співрозмовник. - Саме завдяки дитячому будинку я відчув усю важливість своєї професії, зрозумів, наскільки потрібен малюкам і як сильно їм потрібен. У дитячих будинках дітлахи відрізняються від звичайних дітей розумовим розвитком. Усі шість груп були логопедичними, деякі вихованці погано розмовляли, розвивалися повільно. Великий мінус всіх дитячих будинків у тому, що дітей у них багато, а кількість вихователів обмежена, і педагог не може дати той обсяг любові і турботи, який можуть дати батьки. Мене просто не вистачало на всіх. Я вже не кажу про казки на ніч, про колисанки, про індивідуальний підхід до кожної дитини.

- Надивилися ви, напевно, у дитячому будинку багато неприємних картин...

- По-різному було. Частіше за все я згадую хороше. Були у нашій установі двоє братиків. Їхня мама померла, і батько не міг ані матеріально, ані морально впоратися з синами і зайнятися їхнім вихованням. Але він кожних вихідних приїжджав до дітей і через деякий час зовсім забрав. Неприємний осад завжди залишався після відвідин матусь, які приїжджали до своїх чад раз на півроку, та й то "підшофе".

Часто дітям не вистачає спілкування. Тому ми говоримо всім матусям: розмовляйте з дитиною ще в утробі. Навіть коли воно маленьке і нічого не розуміє, все одно постійно говоріть з ним, аж до того, що варите кашку і розповідаєте йому рецепт.

За кордоном є хороша традиція прикладати дитину до грудей матері відразу після народження, а у нас же відносять немовля і приносять наступної доби синє і у зеленці. Якщо відразу немає контакту з матір'ю, то можуть виникнути певні психологічні проблеми. А тим більше, якщо мамі дитина не потрібна і вона пише відмову, то малюк відразу ж залишається самотнім і незахищеним у цьому світі.

Зараз я, у першу чергу, - менеджер…

Іноді колеги завідувача дитячим садком Новохатського ласкаво називають позаочі "наш Гагарін", оскільки він є тезкою великого космонавта.

Юрій Олексійович не тільки обіймає таку важливу посаду в дитячому садку № 123, але і викладає у педагогічному університеті, а також пише кандидатську дисертацію на тему: "Виховання молодих сімей з відповідального ставлення до батьківства в умовах роботи дошкільного закладу".

- Як ви знаходите спільну мову з мамами і чи дивуються вони, коли бачать перед собою завідувача-чоловіка, а не жінку?

- Звичайно, дивуються. Жінки - створіння емоційні. Але, коли бачать перед собою чоловіка, то починають трохи стримувати свої емоції, думати розумом. Знаходжу спільну мову з мамами легко. Ми з ними конструктивно вирішуємо всі питання.

- Наскільки легше вирішувати проблеми вихователеві-чоловіку?

- Не знаю, наскільки легше. Але свого часу я у одного народного депутата, який був обраний ще за мажоритарною системою, вибив 200 тисяч гривень для нашого садочка. Прийшов до нього на прийом і обґрунтував своє прохання по виділенню коштів тим, що і я, і садочок - унікальні у своєму роді (сміється). Адже я - єдиний завідувач-чоловік, а наш садок № 123 - незвичайний, має свій ухил і створений для дітей з ранніми проявами туберкульозних інфекцій і з малими затухаючими формами туберкульозу.

- Говорять, що вустами дитини говорить істина. Як часто ви чуєте її від своїх вихованців?

- Це твердження на сто відсотків правильне. Але, на жаль, зараз я - більше менеджер своєї установи, аніж педагог, який спілкується з дітьми. На мені - всі організаційні питання: я керую великим колективом, вирішую всі побутові проблеми. З дітьми займаються вихователі, і вони б могли вам багато чого розповісти.

Ось, наприклад, граємо з дітьми у гру під назвою "Сім'я". Маленька дівчинка розподіляє ролі між однолітками і говорить: "Ти - тато, приходиш з роботи п'яний, ти - мама, його лаєш і починаєш скандалити, я - дочка, вас починаю мирити".

Ось вона, істина вустами дитини. Дівчинка намалювала портрет своєї сім'ї.

- Сучасне покоління дітей, - яке воно і як відрізняться від попереднього?

- З одного боку, діти зараз більш розвинені, більш тямущі, рухливіші і розкутіші. Зараз менше заборон і догм. Вони вже з самого дитинства знають, як поводитися з комп'ютером і розбираються у нових технологіях. Це добре.

Але з іншого боку, подивіться, скільки недобрих мультиків йде на телеекранах. Там часто герої вбивають один одного, постійно йдуть якісь війни і сутички. Діти, надивившись усіх цих картин, починають грати з машинками і влаштовувати зіткнення, імітувати вибухи тощо. Це, звичайно, мінус.

- Як реагують люди, коли дізнаються, ким ви працюєте?

- Спочатку дивуються, потім співчутливо зітхають, цікавляться, як можна на таку маленьку зарплату прожити. Коли бачу дітей, дивлюся на них, як вони граються, ростуть, то усвідомлюю, що живу не дарма. Я не розумію, як можна займатися бізнесом і одержувати від цього моральне задоволення. Я б так не зміг. Я люблю свою роботу і дітей. По-іншому в нашій справі не можна. Якби мені не було цікаво бачити щодня дитячі здивовані і широко розкриті очі, занурюватися в атмосферу дитинства, то, напевно, я б довго не затримався на своєму місці.

- Що є головним у вашій професії?

- Ви знаєте, напевне, терпіння. Саме його я і хочу побажати усім своїм колегам. Ось дивіться, які у нас зарплати. У мене - трохи більше 900 гривень, у вихователів з різними категоріями - 600-800 гривень. І це "брудними"! Мінус податки - нескладно підрахувати, скільки залишається. За таких доходів, самі розумієте, у професії залишаються тільки ентузіасти і люди, які дійсно люблять свою роботу.

Юрій Новохатський не тільки народився в сім'ї педагогів, але і продовжує світлі традиції своїх батьків. Дружина нашого героя, Алла Олександрівна працює логопедом-дефектологом і паралельно - в обласній медико-педагогічній комісії, яка розформовує дітей по спеціалізованих дитячих закладах. Син Михайло вступив до педагогічного університету ім. Тараса Шевченка на історичний факультет на спеціальність "Міжнародні відносини". Саме на таких ось людях, які віддають себе без останку своїй професії, тримається наше суспільство, наша мораль і культура.

Переклад статті
Марини Чубенко,
"Усатый нянь",
спеціально для проекту
"Профорієнтація"
Бажаєте передрукувати...?
Правила використання матеріалів сайту

Перейти вище: Інтерв'ю